-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив галайкота́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   галайкочі́мо, галайкочі́м
2 особа галайкочи́ галайкочі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа галайкота́тиму галайкота́тимемо, галайкота́тимем
2 особа галайкота́тимеш галайкота́тимете
3 особа галайкота́тиме галайкота́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа галайкочу́ галайко́чемо, галайко́чем
2 особа галайко́чеш галайко́чете
3 особа галайко́че галайко́чуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
галайко́чучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. галайкота́в галайкота́ли
жін. р. галайкота́ла
сер. р. галайкота́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
галайкота́вши

Словник синонімів

КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИрозм.,ЗІПА́ТИрозм.,ЗИ́КАТИрозм.,НАДРИВА́ТИСЯрозм.,НАДСА́ДЖУВАТИСЯрозм.,ГАЛА́КАТИ[ГАЛА́ЙКАТИ]діал.,ГАЛАЙКОТА́ТИ[ГАЛАЙКОТІ́ТИ]підсил. діал.,ЖЕЛІПА́ТИдіал.,ФУ́КАТИдіал.;ВОЛА́ТИ (щосили, перев. закликаючи допомогти, попереджуючи про щось тощо); ГОРЛА́ТИрозм.,ГОРЛА́НИТИрозм.,ГОРЛОПА́НИТИрозм.,ГАЛАСА́ТИдіал. (на все горло); ЛЕМЕНТУВА́ТИ, ЛЕМЕНТІ́ТИ (перев. від болю, страху, горя); ГРИ́МАТИ, ГРИМІ́ТИрозм. (звертатися до когось підвищеним тоном з докорами); ГА́РКАТИрозм.,ГАРКОТІ́ТИпідсил. розм. (різко й уривчасто); РИ́КАТИрозм.,РИЧА́ТИрозм. (звертатися до когось грубим, злим, роздратованим голосом); ЗО́ЙКАТИ, ЙО́ЙКАТИ (перев. з плачем); ПОРОЩА́ТИ[ПОРОЩИ́ТИ]розм. (швидко й голосно); ВИЩА́ТИ, ВЕРЕЩА́ТИрозм. (пронизливо, різко). - Док.: кри́кнути, закрича́ти, скрича́ти, прокрича́ти, крикону́типідсил.зарепетува́ти, прорепетува́ти, зіпну́ти, зіпо́ну́ти підсил.зи́кнути, желіпну́ти, фу́кнути, завола́ти, загорла́ти, загорла́нити, залементува́ти, гри́мнути, га́ркнути, гаркону́типідсил.ри́кнути, зо́йкнути, йо́йкнути, ви́снути, вере́сну́ти[вере́скну́ти]. - Яке право ти маєш зо мною биться? - кричав отаман (І. Нечуй-Левицький); [Бичок (до Мартина):] Та вгамуйся, не репетуй, ходім у господу, там і гроші дам (М. Кропивницький); [Секлета:] Ах ти, харцизнику! Ти ще сміятися здумав? [Голохвостий:] Та не зіпайте так, бо всіх кожум’яцьких собак збентежите! (М. Старицький); - А цитьте ви!Слухать! - зикнув з усієї сили старшина (Б. Грінченко); П’ять-шість дужих чоловічих голосів надривалися, щоб перекричати один одного (Л. Яновська); - Соромно, батьку, - надсаджувався Грицько (З. Тулуб); Молодь, галакаючи, юрбою виходить на греблю (М. Стельмах); - Годі, хлопці, галайкати! (з газети); - Благословіть колядувати! - одно желіпає Ївга (Панас Мирний); - Ромка, куди ти дивишся! - фукає на мене панна, коли я зустрінусь очима з поглядом якогось молодого чоловіка (І. Франко); - Пильнуй! - волав хтось басом (Н. Рибак); - Стій! - дедалі більше відстаючи, горлав обозний (О. Ільченко); Клаповухий Ілько сплигує долу і щосили горланить: - Агей, баби, хто хоче закропитись!.. (Є. Гуцало); - Я, - горлопанить [Лупатий], - ваша держава!.. Я - влада!.. Годуйте, шануйте... (О. Ковінька); Ауер підняв ногу і штовхнув Пальоху на підлогу. - Не знаєш! - галасав він несамовито і товкся по своїй жертві (А. Хижняк); - Ти ж дивися! Ти ж тримайся, Павлику! - лементувала молода так, наче найбільша небезпека зараз загрожувала саме її Павлику (Є. Гуцало); - Стій! Стій, кажу! Чого цураєшся, як прокаженого? - гукнув сотник біля першого ж двору... - Такого як лякатися, боронь Боже, пане козаче... - лементіла дівчина (І. Ле); - Ти знов за своє, - гримає на Тоню батько (О. Гончар); Як лютий звір, ухопив його за піджак Федька і гаркнув: - Віддай, іроде! Не твоє!!! (Є. Кравченко); Він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (А. Головко); - Атайді! - ричав здатчик (Г. Хоткевич); - Ти обманюєш мене! Скажи, чого ти прийшов сюди? - раптом зойкнула вона (М. Стельмах); - Ой, а що ж там нового? - йойкнув господар. - Адже шальварок я відробив (І. Франко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить (І. Котляревський); - Ти підеш мені зараз! - вищала вона тонким голосом (М. Коцюбинський); І кричить, верещить, проти діда не мовчить (Словник Б. Грінченка). - Пор. вигу́кувати.
РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИдіал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ[ГАЛА́ЙКАТИ]розм., ГАЛАЙКОТАТИ[ГАЛАЙКОТІТИ]підсил. розм. (голосно); ЩЕБЕТА́ТИрозм. (перев. про жінок і дітей - швидко й жваво). - Док.: порозмовля́ти, поговори́ти, побала́кати, побесі́дувати, погу́то́рити, погомоні́ти. Довго вони ще розмовляли, довго прощались і плакали (П. Куліш); Вони ще довгенько говорили (О. Кундзич); Кайдаш встав і почав балакати з чумаком (І. Нечуй-Левицький); Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); По вечері вони з Андрієм довго гуторили (М. Олійник); Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих (Панас Мирний); Стоять вони на цвинтарі, гомонять... (Панас Мирний); До присмерку галакали і плювалися заробітчани біля економії (М. Стельмах); Ще веселіше почали тоді гомоніти. Леся щебетала, як ластівочка (П. Куліш). - Пор. базі́кати.