БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГАзневажл.,МАНДРЬО́ХАзневажл.,ПРОЙДИ́СВІТзневажл.,ПРИБЛУ́ДАзневажл.,БУРЛА́КАзаст.,БУРЛА́Кзаст. рідко, БЛУДЯ́ГАдіал.,ГАЛАЙДА́діал.Я собі подумала, що якийсь бродяга закрадається з-за кущів, щоб накрасти винограду, бо та гущавина була при самій дорозі (І. Нечуй-Левицький); Бідних.. вона не любила, бо звикла вважати їх від дитинства волоцюгами, котрі не хочуть робити, а воліють жебрати (Н. Кобринська); А що можна сказати про волоцюг і пройдисвітів, які ганяють по світу вітер, оббивають чужі пороги, ніде не можуть нагріти місця, витирають чужі кутки? (П. Загребельний); Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (І. Котляревський). - Пор. бездо́мник, 1. бося́к.