ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́розм.,БРЕХА́ННЯрозм.,БРЕХНЯ́розм.,БРЕХрозм.,ЗВЯ́ГАдіал.;ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯрозм. (маленького собаки, щеняти, лисиці); РЯ́ВКАННЯ, РЯ́ВКІТ (грубі, грізні); ГВАЛТУВА́ННЯ, ВАЛУВА́ННЯ (перев. багатьох собак - голосні й тривалі). Десь далеко загавкали собаки. Гавкання наближалося, бо в кожному дворі були свої пси (М. Томчаній); Карачун заходився довгим, здивованим і обуреним гавкотом (Ю. Смолич); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О. Ільченко); Ми проїхали добрих п’ять верст, поки побачили, врешті, село, що привітало нас серед темряви осяяними вікнами та гавкотнею собак (М. Коцюбинський); Вітер.. приніс здалеку собаче брехання (Н. Рибак); Собача брехня перервала їх річ (Панас Мирний); Ляск нагайок, свист, гукання! Кінське ржання, брех собачий!Сміх і гук мисливських сурем! Як то весело лунало (Леся Українка); Не боїться вовк собаки, але його звяги (М. Номис); Він минає ворота і під.. дзявкання собачки підходить до хатини (М. Стельмах); Враз піднявся страшенний дзявк (І. Франко); Дзвоник [собачка] з радісним дзявкотінням.. кинувся дівчині під ноги (В. Козаченко); Як проходили хлопці темними вулицями, озаду їх піднімалося неприязне валування (Панас Мирний).

ГА́ВКАННЯ (звуки, які видають собаки, лисиці тощо), ГА́ВКІТ, ГАВКОТІ́ННЯ, ГАВКОТНЯ́розм.,БРЕХА́ННЯрозм.,БРЕХНЯ́розм.,БРЕХрозм.,ЗВЯ́ГАдіал.;ДЗЯ́ВКАННЯ, ДЗЯВК, ДЗЯВКОТІ́ННЯ, ЦЯ́ВКАННЯрозм. (маленького собаки, щеняти, лисиці); РЯ́ВКАННЯ, РЯ́ВКІТ (грубі, грізні); ГВАЛТУВА́ННЯ, ВАЛУВА́ННЯ (перев. багатьох собак - голосні й тривалі). Десь далеко загавкали собаки. Гавкання наближалося, бо в кожному дворі були свої пси (М. Томчаній); Карачун заходився довгим, здивованим і обуреним гавкотом (Ю. Смолич); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О. Ільченко); Ми проїхали добрих п’ять верст, поки побачили, врешті, село, що привітало нас серед темряви осяяними вікнами та гавкотнею собак (М. Коцюбинський); Вітер.. приніс здалеку собаче брехання (Н. Рибак); Собача брехня перервала їх річ (Панас Мирний); Ляск нагайок, свист, гукання! Кінське ржання, брех собачий!Сміх і гук мисливських сурем! Як то весело лунало (Леся Українка); Не боїться вовк собаки, але його звяги (М. Номис); Він минає ворота і під.. дзявкання собачки підходить до хатини (М. Стельмах); Враз піднявся страшенний дзявк (І. Франко); Дзвоник [собачка] з радісним дзявкотінням.. кинувся дівчині під ноги (В. Козаченко); Як проходили хлопці темними вулицями, озаду їх піднімалося неприязне валування (Панас Мирний).