ГА́ВКАТИ (про собак, лисиць і т. ін. - видавати гавкіт), ГАВКОТІ́ТИ, БРЕХА́ТИрозм.;ДЗЯ́ВКАТИ, ДЗЯВКОТІ́ТИ, ДЗЯВОЛИ́ТИ, ЦЯ́ВКАТИрозм. (про маленького собаку, щеня, лисицю тощо - пискливо); РЯ́ВКАТИрозм. (грубо, грізно); ГВАЛТУВА́ТИ, ВАЛУВА́ТИ (перев. про багатьох собак - голосно й тривалий час); ЗАЛИВА́ТИСЯ (перев. зі сл. аж, гавкаючи тощо - надривно); В’ЇДА́ТИрозм. (на кого, що - гавкотом передавати ворожість, незадоволення). - Док.: га́вкнути, брехну́ти, дзя́вкнути, ця́вкнути, ря́вкнути, зали́тися. Північ, все село дрімає, Гавкають де-де собаки (І. Франко); Собака почув щось недобре. Він підняв угору морду і двічі гавкнув (О. Довженко); За високим дощаним парканом гавкотів пес (В. Речмедін); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Г. Косинка); Собака, видно, брехнув на місяць і замовк (М. Стельмах); Щеня кидається до воріт і, .. мов заведене, починає дзявкати (М. Стельмах); Широко розставивши клишоногі передні і осівши на задні лапки, цуценя, заграючи з дівчинкою, лінькувато, але гучно дзявкотіло (В. Козаченко); Собачка не давався до рук, ховався десь.. і гавкав, дзяволив, скавучав (П. Загребельний); Цуценя попереду десь цявкнуло біля хвіртки (П. Панч); Докучай [собака] зиркає у ваш бік, бачить, що нічого нема, рявкнув суворим басом і летить далі (Остап Вишня); Біжу на подвір’я. А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки (М. Коцюбинський); Сполохані пси валували і рвалися з припон (Ю. Смолич); Пси аж заливаються, аж землю рвуть під ногами (І. Франко); Гурмою біжать [пси] довкола візка; деякі уїдають на конячку (І. Франко).

СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИрозм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ[ПРОГЛАГОЛАТИ]заст., ірон., ПРОРЕКТИ́заст. поет. ірон.; КИ́НУТИ, ЗРОНИ́ТИ, ПРОРОНИ́ТИ, ОБРОНИ́ТИрідше, ПРОЛЕПЕТА́ТИ, ПРОЛЕПЕТІ́ТИрозм. (нерозбірливо, лагідно); ПРОГОВОРИ́ТИСЯ, ПРОМОВИТИСЯ, ПРОБО́ВКАТИСЯрозм., ПРОБО́ВКНУТИСЯрозм., ПРОБО́ВКНУТИрозм. (ненавмисне виказати щось); ВИ́ПАЛИТИ (несподівано і швидко); ПРОГАРЧА́ТИрозм., ПРОГА́ВКАТИвульг., ГА́ВКНУТИвульг. (сердито); ПРОТЯГНУ́ТИ, ПРОТЯГТИ́, ПРОВЕСТИ́розм. (повільно, розтягуючи слова); ПРОЦІДИ́ТИ (перев. із сл. крізь зуби - знехотя, невиразно); РУБОНУ́ТИ[РУБАНУ́ТИрідше], РУБНУ́ТИ (різко); ПРОБАСИ́ТИрозм. (низьким голосом, басом); ПРОСКРИПІ́ТИрозм., ПРОРИПІ́ТИрозм. (скрипучим голосом); ВИ́ДАВИТИ, ВИ́ДУШИТИ, ВИ́ТИСНУТИ (через силу); ПРОХРИПІ́ТИ (хрипло); ПРОСТОГНА́ТИ (зі стогоном); ПРОСИЧА́ТИ, ПРОШИПІ́ТИ (притишено, із здавленим від роздратування або люті голосом); ПРОТОРОХТІ́ТИрозм., ПРОЦОКОТАТИ, ПРОЦОКОТІ́ТИрозм., ПРОЩЕБЕТА́ТИрозм. (швидко й голосно, дзвінко); ПРОМИ́МРИТИ, ПРОБУБОНІ́ТИ, ПРОБУБНІ́ТИ (невиразно); ПРОША́МКАТИрозм., ПРОШАМКОТІ́ТИрозм., ПРОШАМОТІ́ТИрозм., ПРОШАМОТА́ТИрозм. (перев. про людину з беззубим ротом - невиразно, шепелявлячи); ПРОГУГНЯ́ВИТИ, ПРОГУГНИ́ТИ, ПРОГУГНІ́ТИ (гугняво, в ніс); ПРОГУДІ́ТИ, ПРОГУСТИ́ (глухим, низьким голосом), ПРОГОРЛА́ТИрозм., ПРОГРИМІ́ТИрозм., ПРОГРИМОТІ́ТИрозм., ПРОГРИМОТА́ТИрозм. (дуже голосно, оглушливо). Соромиться молода дружина свекрухи своєї та дівера.. і опускає вона перед ними очі, слова не може сказати (Григорій Тютюнник); Ви щасливі, пречистії зорі, ваше проміння - ваша розмова, якби я ваші проміння мала, я б ніколи не мовила слова (Леся Українка); - На коня, Остапе! - промовив Бульба (О. Довженко); - Ви, мабуть, їсти хочете? - проказала вона співчутливо (П. Панч); Наталя ледве встояла. Хоче сказати й не вимовить словечка (Марко Вовчок); - А й радіти нема з чого, - поволі виговорив хтось у тьмі (Г. Хоткевич); Так проглаголивши, замовк старий (П. Куліш); Якби ти слово прорекла мені, Я б був щасливий, наче цар могучий (І. Франко); В сусідній бригаді шаленів Шафорост.. - Добре, хоч нас не застав, - занепокоєно кинула [Надія] бригадирові. - А то б нагоріло (Я. Баш); За весь час, що тяглась нарада, вона ще не обронила жодного слова (П. Панч); Зараз навіть пожаліла [Марія],що згарячу випалила те все Петрові вчора в порту (В. Кучер); Десь.. взялося якесь хлоп’я. Тимофій як гавкнув на бідне, то воно з переляку мало не впало у воду (Г. Хоткевич); - Да-а-а, - здивовано протяг Степан Пасюга. - Собака в тебе страшний (Є. Гуцало); Капітан зверхньо процідив: - А це ми ще подивимося, що ви за особи (П. Автомонов); Михайло Гнатович хотів почати здаля, ..але замість того просто рубонув: - Олексію Михайловичу, я дуже прошу допомогти (В. Собко); Чужий голос проскрипів: "Роз’єдную!" .. Але Остапчук ще з добру хвилину тримав трубку і посміхався (С. Журахович); - Допоможи... - прохрипів старий моряк. - Не допливу сам (Д. Ткач); - Пити!.. - простогнав Горленко. - Важко мені (З. Тулуб); Пистина Федорівна відхилила двері на ланцюжок, тигром подивилася на дідка й просичала: - Ніякого Рила тут нема! (Остап Вишня); - Ви... Ви блазень, розжалуваний мною! Документи!.. - прошипів Захар (І. Ле); - Поснули? га? - прошамкав раптом дід Овсій, вернувшись з берега. - А зараз перевіз буде (М. Коцюбинський); - Дай-но, доню, холодненької напитись, - прошамкотіла баба Круподериха (А. Іщук); До хлопців підійшов Безпояско і прогримів своїм розкотистим басом: - Гай-гай, молодята! (О. Гуреїв). - Пор. 1. бо́вкнути, 2. вставля́ти.