габілітуватися 1 значення

-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
(складати іспит на право викладання в університеті) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив габілітува́тися, габілітува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   габіліту́ймося, габіліту́ймось
2 особа габіліту́йся, габіліту́йсь габіліту́йтеся, габіліту́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа габілітува́тимуся, габілітува́тимусь габілітува́тимемося, габілітува́тимемось, габілітува́тимемся
2 особа габілітува́тимешся габілітува́тиметеся, габілітува́тиметесь
3 особа габілітува́тиметься габілітува́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа габіліту́юся, габіліту́юсь габіліту́ємося, габіліту́ємось, габіліту́ємся
2 особа габіліту́єшся габіліту́єтеся, габіліту́єтесь
3 особа габіліту́ється габіліту́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
габіліту́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. габілітува́вся, габілітува́всь габілітува́лися, габілітува́лись
жін. р. габілітува́лася, габілітува́лась
сер. р. габілітува́лося, габілітува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
габілітува́вшись