габілітуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
(складати іспит на право викладання в університеті) [діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | габілітува́тися, габілітува́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | габіліту́ймося, габіліту́ймось | |
2 особа | габіліту́йся, габіліту́йсь | габіліту́йтеся, габіліту́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | габілітува́тимуся, габілітува́тимусь | габілітува́тимемося, габілітува́тимемось, габілітува́тимемся |
2 особа | габілітува́тимешся | габілітува́тиметеся, габілітува́тиметесь |
3 особа | габілітува́тиметься | габілітува́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
1 особа | габіліту́юся, габіліту́юсь | габіліту́ємося, габіліту́ємось, габіліту́ємся |
2 особа | габіліту́єшся | габіліту́єтеся, габіліту́єтесь |
3 особа | габіліту́ється | габіліту́ються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
габіліту́ючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | габілітува́вся, габілітува́всь | габілітува́лися, габілітува́лись |
жін. р. | габілітува́лася, габілітува́лась | |
сер. р. | габілітува́лося, габілітува́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
габілітува́вшись |