КРАСНОМО́ВНІСТЬ (здатність, уміння гарно, майстерно говорити), КРАСНОМО́ВСТВО, СОЛОДКОМО́ВСТВОрозм.,СОЛОДКОМО́ВНІСТЬрозм., ВІТІ́ЙСТВО[ВИТІ́ЙСТВО]заст., ВИМО́ВНІСТЬдіал.,ЕЛОКВЕ́НЦІЯкнижн. заст.;ПИШНОМО́ВНІСТЬ, ВИСОКОМО́ВНІСТЬ, ХИТРОМО́ВКАзаст. (надмірна вишуканість у мовленні). Скільки не розсипав я перлів своєї красномовності, діда я, видимо, переконати не міг (Г. Хоткевич); Все красномовство своє розстелив перед боярином Вініус. Допомогло мало (Н. Рибак); [Сагайдак:] Кузьма Пилипович, так би мовити, став жертвою власного солодкомовства (Л. Дмитерко); Гей, підходьте до мого ви До високого вікна! Не скажу я вам промови, Бо вітійство - річ нудна (М. Рильський); Отець Кралевич, забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю, дивував ерудицією (Г. Хоткевич); Пишномовність Аркадія - засіб маскування убозтва думки і корисливих розрахунків (з журналу); [Трохим:] Я правду кажу. Кого він тільки не обплутав своєю улесливістю та хитромовкою?.. (М. Кропивницький).