-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний вітрові́й вітрові́ї
родовий вітрові́ю вітрові́їв
давальний вітрові́ю, вітрові́єві вітрові́ям
знахідний вітрові́й вітрові́ї
орудний вітрові́єм вітрові́ями
місцевий на/у вітрові́ї, вітрові́ю на/у вітрові́ях
кличний вітрові́ю* вітрові́ї*

Словник синонімів

ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Йпоет., ВІТРИ́ЛОфольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Йпоет., ЗЕФІ́Р, ПА́ВІТЕРрідше, БРИЗ (береговий морський); СУХОВІ́Й (сухий і гарячий); СТЕПОВИ́К (степовий), СТЕПНЯ́Крідше; ФЕН (сухий і теплий, що дме з гір у долину); БУРЕВІ́Й, БОРВІ́Йпоет. (сильний); ПОЗЕ́МКА[ПОЗЕ́МОК] (низовий вітер узимку, що звичайно переносить сніг по землі); СІ́ВЕРКОдіал., СІ́ВЕРдіал. (холодний). Повзли по небу хмари і шумів вітер (М. Коцюбинський); Хитає віти теплий вітровій (В. Сосюра); Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: - Вітрило - вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т. Шевченко); Весняний легіт жене по небесній блакиті, як пух, легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Чи тобі замало, легковію, колихати в морі кораблі? (Н. Забіла); Як живчик, як жилка тривожна Прокреслиться павітер (М. Бажан); Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Л. Дмитерко); Зима.. розлютувалася буревіями та метелицями (В. Минко); Зранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (О. Донченко).