ВІТА́ТИСЯз ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯрозм., ЗДОРО́ВКАТИдіал.; ЧОЛО́МКАТИСЯрозм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯрідше; ШАПКУВА́ТИСЯрозм., ШАПКУВА́ТИрозм. (знімаючи шапку); КОЗИРЯ́ТИрозм. (по-військовому, прикладаючи руку до козирка). - Док.: привіта́тися, повіта́тисярозм. звіта́тисядіал. поздоро́вкатися, поздоро́ватисярозм. почоло́мкатисярозм. поклони́тися, пошапкува́тисярозм.Всі присутні були між собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич); - Здорова, - вітає мене [Мотря], уступивши в хату, - а я тебе вже давно дожидаю (Панас Мирний); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (С. Васильченко); Скрізь спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (М. Коцюбинський); Козак здоровкає бабу (Марко Черемшина); Писар їх [хлопчиків] навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (С. Васильченко); Я ішов. Ти поклонилась.. Привіталася прихильно (А. Кримський); Кирило, Пилип, Свирид і ще деякі люди, проходячи вулицею, шапкуються (М. Кропивницький); На подвір’ї Муха напоровся на Нестора, що догідливо шапкував перед урядником (К. Гордієнко).

ВІТА́ТИСЯз ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯрозм., ЗДОРО́ВКАТИдіал.; ЧОЛО́МКАТИСЯрозм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯрідше; ШАПКУВА́ТИСЯрозм., ШАПКУВА́ТИрозм. (знімаючи шапку); КОЗИРЯ́ТИрозм. (по-військовому, прикладаючи руку до козирка). - Док.: привіта́тися, повіта́тисярозм. звіта́тисядіал. поздоро́вкатися, поздоро́ватисярозм. почоло́мкатисярозм. поклони́тися, пошапкува́тисярозм.Всі присутні були між собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич); - Здорова, - вітає мене [Мотря], уступивши в хату, - а я тебе вже давно дожидаю (Панас Мирний); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (С. Васильченко); Скрізь спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (М. Коцюбинський); Козак здоровкає бабу (Марко Черемшина); Писар їх [хлопчиків] навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (С. Васильченко); Я ішов. Ти поклонилась.. Привіталася прихильно (А. Кримський); Кирило, Пилип, Свирид і ще деякі люди, проходячи вулицею, шапкуються (М. Кропивницький); На подвір’ї Муха напоровся на Нестора, що догідливо шапкував перед урядником (К. Гордієнко).