ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ], ЗДОРО́ВИТИрозм., ГРАТУЛЮВА́ТИкому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев. урочисто); САЛЮТУВА́ТИ (урочисто - пострілами). - Док.: привіта́ти, повіта́тирозм. поздоро́вити, уклони́тися[вклони́тися], повіншува́ти. - Ти прийнятий [в інститут]! З чим тебе й вітаю (О. Гончар); Кожний господар поздоровляв молодих (І. Нечуй-Левицький); Семен повітав війта так ласкаво, що трохи по руках не цілував (Л. Мартович); Прохає він своїх товаришів, як будуть повертати у край рідний, уклонитися від нього отцю-неньці й вірній дружині... (М. Коцюбинський); - Здоровлю тебе з святом, Миколо Максимів... - тихо говорить дівчина (В. Бабляк); - Пане директоре! Я зложив іспит! - зачав Іванський радісним голосом. - А! Гратулюю вам! - промовив Дорко також радісним голосом (О. Маковей); Віншують гості, подарунки виймають (Леся Українка).

ВІТА́ТИ (гостинно зустрічати кого-небудь перев. з частуванням), ПРИЙМА́ТИ, ЗУСТРІЧА́ТИ. - Док.: прийня́ти, зустрі́нути, зустрі́ти. [Хуса:] Я власне хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Леся Українка); Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (М. Коцюбинський). - Пор. частува́ти.

ВІТА́ТИСЯз ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯрозм., ЗДОРО́ВКАТИдіал.; ЧОЛО́МКАТИСЯрозм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯрідше; ШАПКУВА́ТИСЯрозм., ШАПКУВА́ТИрозм. (знімаючи шапку); КОЗИРЯ́ТИрозм. (по-військовому, прикладаючи руку до козирка). - Док.: привіта́тися, повіта́тисярозм. звіта́тисядіал. поздоро́вкатися, поздоро́ватисярозм. почоло́мкатисярозм. поклони́тися, пошапкува́тисярозм.Всі присутні були між собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич); - Здорова, - вітає мене [Мотря], уступивши в хату, - а я тебе вже давно дожидаю (Панас Мирний); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (С. Васильченко); Скрізь спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (М. Коцюбинський); Козак здоровкає бабу (Марко Черемшина); Писар їх [хлопчиків] навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (С. Васильченко); Я ішов. Ти поклонилась.. Привіталася прихильно (А. Кримський); Кирило, Пилип, Свирид і ще деякі люди, проходячи вулицею, шапкуються (М. Кропивницький); На подвір’ї Муха напоровся на Нестора, що догідливо шапкував перед урядником (К. Гордієнко).

ДО́БРИЙ ДЕНЬ[ДО́БРОГО ДНЯрідше] (привітання при зустрічі), ДОБРИ́ДЕНЬ, ЗДРА́СТУЙ[ЗДРА́СТУЙТЕ], ВІТА́Юрозм., ДО́БРОГО ЗДОРО́В’Я[ЗДОРО́В’ЯЧКА]розм., ЗДОРО́В[БУВ]розм., ЗДОРО́ВІ БУЛИ́[ЗДОРОВЕ́НЬКІ БУЛИ́]розм., ЗДРА́СТУЙТЕ ВАМ розм., ПРИВІ́Тфам., САЛЮ́Тфам., ПОМАГА́ЙБІзаст.; ДО́БРОГО РА́НКУ[ДО́БРИЙ РА́НОКрідше] (уранці); ДО́БРИЙ ВЕ́ЧІР, ДОБРИ́ВЕЧІР (увечері). - Добрий день, Когуте, ти, співуча птице! (І. Франко); - Добридень! - сказав капітан (А. Головко); - Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! - привіталася Галя (Ю. Збанацький); [Долон:] Вітаю вас, царівни... (Леся Українка); - Доброго здоров’ячка, Аркадію Валеріановичу, - низько вклоняється Майборода (М. Стельмах); - Здоров, Только! (В. Винниченко); - Здорові були, свате! - Здорові будьте й ви! Яким це побитом? (М. Коцюбинський); - Здрастуйте вам у хату, - привітався він, увійшовши (І. Микитенко); Повз Черниша пробіг схвильований Козаков. - Привіт молодшому лейтенанту! - гукнув він на ходу (О. Гончар); - Салют жрицям любові! - заверещало створіння, що мало деякі ознаки мужчини (А. Крижанівський); Слова його були привітні й дружелюбні: - Доброго ранку, друже (О. Бердник); - Добривечір, сусідонько! - вклонилася смиренно баба (Я. Качура).

ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИрозм.,ЗАПРО́ХУВАТИрозм.,ПРИКЛИ́КУВАТИдіал.,ПРИСОГЛАША́ТИзаст.,ВІТА́ТИзаст.; СКЛИКА́ТИ, НАКЛИКА́ТИ, НАПРО́ШУВАТИрозм.,НАПРО́ХУВАТИрозм.,ЗЗИВА́ТИрозм. (багатьох). - Док.: запроси́ти, покли́кати, зазва́ти, закли́кати, прикли́кати, позва́ти, запроха́ти, присогласи́ти, завіта́тидіал.скли́кати, накли́кати, напроси́ти, напроха́ти, зізва́ти, поззива́ти. Потім Борис узявся запрошувати нас до себе в гості, обіцяв показати пущу (Є. Гуцало); - Прошу ж на заручини до свого дому найяснішого короля й ввесь двір,.. - сказав на радощах старий Замойський (І. Нечуй-Левицький); [Христя:] Чи буде ж то Одарка кликати на сватання? (М. Кропивницький); Вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве (З. Тулуб); - Так ви таки не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально закликав до себе? - питав він (С. Васильченко); Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (П. Грабовський); Насті давно хотілосяпримирити невістку з чоловіком, вона скільки раз запрохувала її до себе (Панас Мирний); - Сідай, Параско, на поріжку, - присогласила Настя (Панас Мирний); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок); Ідуть гостей скликати молоді (М. Стельмах); Напросила [Ївга] свашок, світилок, батьків (Г. Квітка-Основ’яненко); Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (І. Франко). - Пор. 1. кли́кати.

СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯдо чого,ПРИЙМА́ТИщо (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю); СПІВЧУВА́ТИ (вважаючи правильним, ставитися прихильно); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, САНКЦІОНУВА́ТИ (стверджувати своєю згодою); ПІДТА́КУВАТИ, ПІДДА́КУВАТИрозм.,ПОТАКА́ТИрозм.,ПОТА́КУВАТИрозм. (виявляти згоду з чиїми-небудь висловлюваннями або діями); ПІДСПІ́ВУВАТИрозм. (схвалювати чиї-небудь дії, звичайно негативні). - Док.: схвали́ти, підтри́мати, приєдна́тися, прийня́ти, привіта́ти, благослови́ти, затве́рдити, підта́кнути, підда́кнути. Схвалити резолюцію зборів; - Я знаю, дехто й підтримує рішення Перегуди, та чомусь ніхто з цих учнів не виступив (О. Донченко); Затверджувати висновки комісії; Підтакувати сватові; Підспівувати отаманові. - Пор. 1. пого́джуватися.

ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ], УГОЩА́ТИ[ВГОЩА́ТИ]розм., ГОСТИ́ТИрозм., ПО́ШТУВАТИрозм., ШАНУВА́ТИрозм., ПРИШАНО́ВУВАТИрозм., ТРАКТУВА́ТИрозм., ВІТА́ТИрозм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ[ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ]заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИрозм. (горілкою, вином тощо). - Док.: почастува́ти, участува́ти[вчастува́ти], пригости́ти, угости́ти[вгости́ти], погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти[вшанува́ти], пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти[втрактува́ти], уконтентува́ти[вконтентува́ти], прийняти, піднести, помогори́чити[помогоричува́ти]розм.- Ганно, чого задумалась - шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); - Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ’яненко); Маланка з матір’ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); - Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); - Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); - Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). - Пор. 2. віта́ти.

ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ], ЗДОРО́ВИТИрозм., ГРАТУЛЮВА́ТИкому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев. урочисто); САЛЮТУВА́ТИ (урочисто - пострілами). - Док.: привіта́ти, повіта́тирозм. поздоро́вити, уклони́тися[вклони́тися], повіншува́ти. - Ти прийнятий [в інститут]! З чим тебе й вітаю (О. Гончар); Кожний господар поздоровляв молодих (І. Нечуй-Левицький); Семен повітав війта так ласкаво, що трохи по руках не цілував (Л. Мартович); Прохає він своїх товаришів, як будуть повертати у край рідний, уклонитися від нього отцю-неньці й вірній дружині... (М. Коцюбинський); - Здоровлю тебе з святом, Миколо Максимів... - тихо говорить дівчина (В. Бабляк); - Пане директоре! Я зложив іспит! - зачав Іванський радісним голосом. - А! Гратулюю вам! - промовив Дорко також радісним голосом (О. Маковей); Віншують гості, подарунки виймають (Леся Українка).

ВІТА́ТИ (гостинно зустрічати кого-небудь перев. з частуванням), ПРИЙМА́ТИ, ЗУСТРІЧА́ТИ. - Док.: прийня́ти, зустрі́нути, зустрі́ти. [Хуса:] Я власне хтів тебе просити, щоб помогла мені гостей вітати (Леся Українка); Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (М. Коцюбинський). - Пор. частува́ти.

ВІТА́ТИСЯз ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯрозм., ЗДОРО́ВКАТИдіал.; ЧОЛО́МКАТИСЯрозм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯрідше; ШАПКУВА́ТИСЯрозм., ШАПКУВА́ТИрозм. (знімаючи шапку); КОЗИРЯ́ТИрозм. (по-військовому, прикладаючи руку до козирка). - Док.: привіта́тися, повіта́тисярозм. звіта́тисядіал. поздоро́вкатися, поздоро́ватисярозм. почоло́мкатисярозм. поклони́тися, пошапкува́тисярозм.Всі присутні були між собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич); - Здорова, - вітає мене [Мотря], уступивши в хату, - а я тебе вже давно дожидаю (Панас Мирний); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (С. Васильченко); Скрізь спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (М. Коцюбинський); Козак здоровкає бабу (Марко Черемшина); Писар їх [хлопчиків] навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (С. Васильченко); Я ішов. Ти поклонилась.. Привіталася прихильно (А. Кримський); Кирило, Пилип, Свирид і ще деякі люди, проходячи вулицею, шапкуються (М. Кропивницький); На подвір’ї Муха напоровся на Нестора, що догідливо шапкував перед урядником (К. Гордієнко).

ДО́БРИЙ ДЕНЬ[ДО́БРОГО ДНЯрідше] (привітання при зустрічі), ДОБРИ́ДЕНЬ, ЗДРА́СТУЙ[ЗДРА́СТУЙТЕ], ВІТА́Юрозм., ДО́БРОГО ЗДОРО́В’Я[ЗДОРО́В’ЯЧКА]розм., ЗДОРО́В[БУВ]розм., ЗДОРО́ВІ БУЛИ́[ЗДОРОВЕ́НЬКІ БУЛИ́]розм., ЗДРА́СТУЙТЕ ВАМ розм., ПРИВІ́Тфам., САЛЮ́Тфам., ПОМАГА́ЙБІзаст.; ДО́БРОГО РА́НКУ[ДО́БРИЙ РА́НОКрідше] (уранці); ДО́БРИЙ ВЕ́ЧІР, ДОБРИ́ВЕЧІР (увечері). - Добрий день, Когуте, ти, співуча птице! (І. Франко); - Добридень! - сказав капітан (А. Головко); - Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! - привіталася Галя (Ю. Збанацький); [Долон:] Вітаю вас, царівни... (Леся Українка); - Доброго здоров’ячка, Аркадію Валеріановичу, - низько вклоняється Майборода (М. Стельмах); - Здоров, Только! (В. Винниченко); - Здорові були, свате! - Здорові будьте й ви! Яким це побитом? (М. Коцюбинський); - Здрастуйте вам у хату, - привітався він, увійшовши (І. Микитенко); Повз Черниша пробіг схвильований Козаков. - Привіт молодшому лейтенанту! - гукнув він на ходу (О. Гончар); - Салют жрицям любові! - заверещало створіння, що мало деякі ознаки мужчини (А. Крижанівський); Слова його були привітні й дружелюбні: - Доброго ранку, друже (О. Бердник); - Добривечір, сусідонько! - вклонилася смиренно баба (Я. Качура).

ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИрозм.,ЗАПРО́ХУВАТИрозм.,ПРИКЛИ́КУВАТИдіал.,ПРИСОГЛАША́ТИзаст.,ВІТА́ТИзаст.; СКЛИКА́ТИ, НАКЛИКА́ТИ, НАПРО́ШУВАТИрозм.,НАПРО́ХУВАТИрозм.,ЗЗИВА́ТИрозм. (багатьох). - Док.: запроси́ти, покли́кати, зазва́ти, закли́кати, прикли́кати, позва́ти, запроха́ти, присогласи́ти, завіта́тидіал.скли́кати, накли́кати, напроси́ти, напроха́ти, зізва́ти, поззива́ти. Потім Борис узявся запрошувати нас до себе в гості, обіцяв показати пущу (Є. Гуцало); - Прошу ж на заручини до свого дому найяснішого короля й ввесь двір,.. - сказав на радощах старий Замойський (І. Нечуй-Левицький); [Христя:] Чи буде ж то Одарка кликати на сватання? (М. Кропивницький); Вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве (З. Тулуб); - Так ви таки не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально закликав до себе? - питав він (С. Васильченко); Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (П. Грабовський); Насті давно хотілосяпримирити невістку з чоловіком, вона скільки раз запрохувала її до себе (Панас Мирний); - Сідай, Параско, на поріжку, - присогласила Настя (Панас Мирний); Дождались дівчата: вітають на дівич-вечір; вітають на весілля (Марко Вовчок); Ідуть гостей скликати молоді (М. Стельмах); Напросила [Ївга] свашок, світилок, батьків (Г. Квітка-Основ’яненко); Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (І. Франко). - Пор. 1. кли́кати.

СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯдо чого,ПРИЙМА́ТИщо (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю); СПІВЧУВА́ТИ (вважаючи правильним, ставитися прихильно); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, САНКЦІОНУВА́ТИ (стверджувати своєю згодою); ПІДТА́КУВАТИ, ПІДДА́КУВАТИрозм.,ПОТАКА́ТИрозм.,ПОТА́КУВАТИрозм. (виявляти згоду з чиїми-небудь висловлюваннями або діями); ПІДСПІ́ВУВАТИрозм. (схвалювати чиї-небудь дії, звичайно негативні). - Док.: схвали́ти, підтри́мати, приєдна́тися, прийня́ти, привіта́ти, благослови́ти, затве́рдити, підта́кнути, підда́кнути. Схвалити резолюцію зборів; - Я знаю, дехто й підтримує рішення Перегуди, та чомусь ніхто з цих учнів не виступив (О. Донченко); Затверджувати висновки комісії; Підтакувати сватові; Підспівувати отаманові. - Пор. 1. пого́джуватися.

ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ[ПРИГО́ЩУВАТИ], УГОЩА́ТИ[ВГОЩА́ТИ]розм., ГОСТИ́ТИрозм., ПО́ШТУВАТИрозм., ШАНУВА́ТИрозм., ПРИШАНО́ВУВАТИрозм., ТРАКТУВА́ТИрозм., ВІТА́ТИрозм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ[ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ]заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИрозм. (горілкою, вином тощо). - Док.: почастува́ти, участува́ти[вчастува́ти], пригости́ти, угости́ти[вгости́ти], погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти[вшанува́ти], пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти[втрактува́ти], уконтентува́ти[вконтентува́ти], прийняти, піднести, помогори́чити[помогоричува́ти]розм.- Ганно, чого задумалась - шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); - Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ’яненко); Маланка з матір’ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); - Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); - Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); - Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). - Пор. 2. віта́ти.