ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К[ВІСТОВНИ́К]рідше, ВІСТОВИ́Крідше, ВІСТОВЕ́ЦЬрідше; ГІНЕ́ЦЬ[ГОНЕ́ЦЬ], ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Та й переказує цареві Туру (А. Кримський); Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях!? (І. Франко); Ось вістовник біжить із гір..; Якби він нам приніс хорошу вість (переклад М. Лукаша); І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Леся Українка); Влетіти і впасти, як падали колись гінці - вісники перемоги - на майданах античних міст (О. Гончар); [Тхориха:] Раз увечері прибігає до нас від Храпка посланець (Панас Мирний).