ШМАРКА́ТИЙрозм. (у якого тече з носа; дуже молодий), ЗАШМА́РКАНИЙрозм.,СМАРКА́ТИЙрозм.,СОПЛИ́ВИЙрозм.,ВІСКРИ́ВИЙдіал.Почувала [Стефанія], що її переможено, висміяно. І хто ж це зробив? Ванда, молодша сестра, яку вона завжди мала за глупе шмаркате дівчисько (Д. Бедзик); Васько летить з гори на якійсь старій затулі.. А за ним ціле військо, рожевощоке, трошки зашмаркане (М. Зарудний); - Фогель, - продовжував секретар сержант, - скажи отак щиро, хто з вас ліпший: ти чи цей смаркатий хлопчисько? (Д. Бедзик); Хай іншим видається вона [дитина] й сопливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона і найкрасивіша і найрозумніша в світі (Ю. Збанацький); - Одколи животію на світі, ні од кого не чув цього; тільки чую оце від тебе, віскривого (І. Нечуй-Левицький).