-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний вірьо́вка вірьо́вки
родовий вірьо́вки вірьо́вок
давальний вірьо́вці вірьо́вкам
знахідний вірьо́вку вірьо́вки
орудний вірьо́вкою вірьо́вками
місцевий на/у вірьо́вці на/у вірьо́вках
кличний вірьо́вко* вірьо́вки*

Словник синонімів

МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв’язування або прив’язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РАдіал.,ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий);ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. тонкий, недовгий); ШНУР (сплетений з ниток або прядива); ШКЕРТмор. (тонкий); ВУЖІ́ВКАдіал.,УЖВА́діал. (з лози). Федір Іванович кінчив ув’язувати мотузком пакунок (А. Головко); На палубі видно матроську білизну, вона сушиться, розвішана на мотузці (О. Гончар); Улас дістав дві міцні вірьовки, прив’язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (І. Нечуй-Левицький); Чемодан перев’язано новим, недавно купленим у кооперації мотузом (В. Собко); Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич); -. Скидай штельвагу та тримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (І. Ле); Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв’язаний її пліт, підхопила вода (С. Голованівський); Вони відібрали від нього сокиру, зв’язали ззаду руки поворозкою (М. Коцюбинський); - Впіймали його за повелінням нашого князенка і за шию поворозом вели до самого Києва (П. Загребельний); Він погладив долонею картонну папку, перетягнуту туго шнурівкою (М. Чабанівський); До товстого шнура прив’язаний гострий гачок (О. Донченко); Хвостик скручувався безперестанку в вужівку (Лесь Мартович); І пригадалось дитинство, коли він із батьком, старим лісорубом, гонив міцно скручені ужвою плоти по Десні і Дніпру (М. Стельмах).

Словник фразеологізмів

ви́ти ли́нви (вірьо́вки) з кого. Повністю підпорядкувати кого-небудь собі, своїй волі, змушувати когось поводити себе відповідно до своїх бажань, намірів і т. ін. — Бач, скажуть, як заначальникував, так уже і взявся з нас линви вити... Взявся, скажуть, Хома собакою на земляків... (О. Гончар); — З кого можна було б і вірьовки вити, а на Хомі Хомовичу не поїздиш, як і на їжаку (Є. Гуцало).