-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив віршува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   віршу́ймо
2 особа віршу́й віршу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа віршува́тиму віршува́тимемо, віршува́тимем
2 особа віршува́тимеш віршува́тимете
3 особа віршува́тиме віршува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа віршу́ю віршу́ємо, віршу́єм
2 особа віршу́єш віршу́єте
3 особа віршу́є віршу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
віршу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. віршува́в віршува́ли
жін. р. віршува́ла
сер. р. віршува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
віршо́ваний
Безособова форма
віршо́вано
Дієприслівник
віршува́вши

Словник синонімів

ДЕКЛАМУВА́ТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИрідше, ВІРШУВА́ТИзаст., РЕЦИТУВА́ТИзаст.; МЕЛОДЕКЛАМУВА́ТИ (у супроводі музики). - Док.: продекламува́ти, прочита́ти, проказа́ти, прорецитува́ти. Слухали музику, Чорнота декламував вірші (Є. Гуцало); [Орест:] От я знайшов одні вірші. [Любов:] Краще вголос прочитайте, бо я люблю, як ви читаєте вірші (Леся Українка); Він цитував деякі рядки Сосюри й Тичини.. по пам’яті, легко й точно проказував: "На майдані коло церкви..." (Т. Масенко); Він мав звичку вголос прочитувати різні п’єси, особливо написані віршами (Л. Смілянський); Через годину дядько вже сидить на ґанку і віршує Міцкевича (М. Коцюбинський); А як зачне [тато].. рецитувати стародавні вірші, то боки зривати можна (І. Франко).