-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ві́рувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ві́руймо |
| 2 особа | ві́руй | ві́руйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ві́руватиму | ві́руватимемо, ві́руватимем |
| 2 особа | ві́руватимеш | ві́руватимете |
| 3 особа | ві́руватиме | ві́руватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ві́рую | ві́руємо, ві́руєм |
| 2 особа | ві́руєш | ві́руєте |
| 3 особа | ві́рує | ві́рують |
| Активний дієприкметник |
| ві́руючий |
| Дієприслівник |
| ві́руючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ві́рував | ві́рували |
| жін. р. | ві́рувала |
| сер. р. | ві́рувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| ві́рувавши |
Словник синонімів
ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. - Док.: пові́рити, уві́рувати [вві́рувати]. Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М. Коцюбинський); На сни, мовляв, не потурай; А рад я снам отим без міри, Бо міцно вірую в свій край, Як неньці йме дитина віри (П. Грабовський); - Двадцять п’ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист.., кінчив навчання, вірував, молився і викохував свій сад (О. Довженко); Я був би ладен увірувати в Бога, коли б після смерті мене запроторили в таку розкіш (Ю. Смолич).
Словник відмінків
| Інфінітив | ві́рувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ві́руймо |
| 2 особа | ві́руй | ві́руйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ві́руватиму | ві́руватимемо, ві́руватимем |
| 2 особа | ві́руватимеш | ві́руватимете |
| 3 особа | ві́руватиме | ві́руватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ві́рую | ві́руємо, ві́руєм |
| 2 особа | ві́руєш | ві́руєте |
| 3 особа | ві́рує | ві́рують |
| Активний дієприкметник |
| ві́руючий |
| Дієприслівник |
| ві́руючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ві́рував | ві́рували |
| жін. р. | ві́рувала |
| сер. р. | ві́рувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| ві́рувавши |
Словник синонімів
ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. - Док.: пові́рити, уві́рувати [вві́рувати]. Та любо вірити, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М. Рильський); Адже й гяури вірять в аллаха!.. (М. Коцюбинський); На сни, мовляв, не потурай; А рад я снам отим без міри, Бо міцно вірую в свій край, Як неньці йме дитина віри (П. Грабовський); - Двадцять п’ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист.., кінчив навчання, вірував, молився і викохував свій сад (О. Довженко); Я був би ладен увірувати в Бога, коли б після смерті мене запроторили в таку розкіш (Ю. Смолич).