-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ві́ронька ві́роньки
родовий ві́роньки ві́роньок
давальний ві́роньці ві́ронькам
знахідний ві́роньку ві́роньки
орудний ві́ронькою ві́роньками
місцевий на/у ві́роньці на/у ві́роньках
кличний ві́ронько* ві́роньки*

Словник фразеологізмів

не йня́ти / не пойня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-, чому-небудь. — А ти не дуже йми віри людям. Я страшний тільки для ворогів (І. Нечуй-Левицький); Почав я поясняти бабам, по що я приїхав і що то за машина, але де там! Не ймуть віри, все своє плещуть (М. Коцюбинський). ві́роньки не йня́ти. У ворота хтось возом уїжджає. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братічок ріднесенький! (Марко Вовчок). йня́ти / пойня́ти ві́ри. — Хі! Та я Грицькові йму віри більше, ніж собі! Коли мені вірите, то йому й поготів! — одказав він (Б. Грінченко); Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри (Панас Мирний).