вірний 1

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ві́рний ві́рна ві́рне ві́рні
родовий ві́рного ві́рної ві́рного ві́рних
давальний ві́рному ві́рній ві́рному ві́рним
знахідний ві́рний, ві́рного ві́рну ві́рне ві́рні, ві́рних
орудний ві́рним ві́рною ві́рним ві́рними
місцевий на/у ві́рному, ві́рнім на/у ві́рній на/у ві́рному, ві́рнім на/у ві́рних

Словник синонімів

ВІ́РНИЙ (який відзначається постійністю у своїх поглядах, почуттях, нездатний на зраду), ВІ́ДДАНИЙ, НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, НЕЗРА́ДНИЙрідше, НЕЗМІ́ННИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ПОСТІ́ЙНИЙ, НЕПІДКУ́ПНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ. З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Коцюбинський); Саня відданий, добрий товариш, ніколи не підведе друга, і його всі любили (О. Копиленко); [Руфін:] Так, батьку, вір мені, - немає сили, що змусила б до зради християнку, душею щиру, серцем незрадливу (Леся Українка); Сусіда запальний, увічливий, щирий. Товариш правдивий, незрадний (А. Кримський); Згадай про них, товаришів незмінних - Степовиків, поморів, шахтарів, - .. в одвазі й вірності єдиних (М. Рильський); Сагайдачний того ж дня виїхав з Києва, взявши з собою десятеро певних козаків (З. Тулуб); Жіноче серце! .. Чого бажаєш? В чім змінне ти, і в чім постійне? (І. Франко); [Д. Жуан:] Всі слуги - суворі, збройні, непідкупні (Леся Українка).
НАДІ́ЙНИЙ (про людину - який викликає повне довір’я, на якого можна покластися; про те, що виправдовує себе, чому можна довіритися), ПЕ́ВНИЙ, ВІ́РНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ, ПЕРЕВІ́РЕНИЙ, ВИ́ВІРЕНИЙ (який виправдав себе на ділі). І не втаю: Я поміж них шукав Собі надійних, вірних подорожніх (М. Нагнибіда); На тачанці стояв кулемет, удосконалений і пристріляний, слухняний і повороткий, вивірений, надійний "максим" (Ю. Яновський); Кармелюк був обережний і до себе приймав тільки людей певних і випробуваних (В. Кучер); Дід Галактіон сказав, що є один певний і справжній засіб упіймати вусате страховище [сома] (О. Донченко); - ..Довірені люди. Посадовити скрізь таких сповірених, перевірених, передовірених (П. Загребельний); Перевірений метод. - Пор. благонаді́йний.
РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ[БОГОМО́ЛЬНИЙ], ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙкнижн. (який вірить у Бога й старанно виконує всі релігійні обряди); БОГОБОЯЗЛИ́ВИЙ, БОГОБОЯЗКИ́Й, БОГОБОЯ́ЗНИЙ, БОГОБОЯ́ЩИЙ, БОГОБІ́ЙНИЙдіал. (який боїться порушувати заповіді Святого Письма); ХРИСТОЛЮ́БНИЙ, ХРИСТОЛЮБИ́ВИЙ (відданий християнській релігії). [Ружний:] Ех товариш! Якби я був релігійний, я б молився духові неспокою. Зійди на нас! (Я. Мамонтов); Такий він із себе: височенький, сухорлявенький. Богомільний він там такий. Як загув дзвін, так він і в церкві тобі (А. Тесленко); Як істинно віруюча людина, вона по виразу Всевишнього, який тримав у руці всю землю, збагнула, що Він почув її молитву і не оставить її прохання (М. Стельмах); - Наша мати після смерті батька зробилася набожною і кожного вечора заставляла нас молитися (Григорій Тютюнник); - Ого, - пожартував парубок, - хто ж не знає Касі Йош з села Биківці, тої побожної дівки, котра не пропустить ані одної служби в кафедральному костьолі (Д. Бедзик); Була то колись Благочестива пані Ганна Гулевичівна, що подаровала на братство свій двір із садом (П. Куліш); [Михайло:] Капустяна твоя голова! Іди в ченці, коли такий богобоязливий (І. Карпенко-Карий); [Храпко:] Це то ти тиха, богобоязка, а нищечком з ворогами моїми проти мене замишляєш!.. (Панас Мирний); Було удова, Векла Ведмедиха, і що то жінка: на усе село! Розумна, розсудлива, богобоязна і чесного роду (Г. Квітка-Основ’яненко); - Я богобояща людина: люблю молитись Богу і в себе вдома (І. Нечуй-Левицький); - Правовірні! ..Отрусіть з ніг своїх порох цеї нещасної землі, вступіть у сліди богобійних предків ваших (М. Коцюбинський).
ЩИ́РИЙ (який по-справжньому вірить, дотримується чогось), ВІ́РНИЙ. Щирий християнин; Людина, вірна демократичним принципам.

Словник фразеологізмів

виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях..,— стиха мовила Лукія (С. Чорнобривець); — Я по щирості кажу: спасибі. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар).

виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях..,— стиха мовила Лукія (С. Чорнобривець); — Я по щирості кажу: спасибі. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (О. Гончар).

ві́рне (пе́вне) о́ко [в ло́бі] у кого. Хто-небудь добре орієнтується на місцевості, вміє правильно оцінювати, визначати щось. — У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній (М. Стельмах); Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно (Л. Первомайський).

ві́рне (пе́вне) о́ко [в ло́бі] у кого. Хто-небудь добре орієнтується на місцевості, вміє правильно оцінювати, визначати щось. — У мене в лобі око вірне. Я будь-яку ділянку прикину вздовж та поперек на око і скажу, скільки якої породи буде в ній (М. Стельмах); Око в нього було певне, серце міцне. Долав він шляхи невтомно (Л. Первомайський).

ві́рний собі́. Який завжди дотримується власних принципів, поглядів, переконань, звичок тощо, не відступає від них. Антін пішов у долину. Він був вірний собі. На Катеринину пораду — вдатися до багатіїв — тільки промовчав, а в голові в нього була інша думка: піти до заможніх господарів (С. Чорнобривець); Вбивство парламентарів було провокаційним викликом. Армія вандалів, загнана у безвихідь, залишалась і тут вірною собі (О. Гончар).

попа́стися (попа́сти, пійма́тися і т. ін.) / попада́тися (попада́ти, потрапля́ти і т. ін.) в ру́ки (до рук) кому, чиї (чиїх), до кого. 1. Бути схопленим, спійманим кимсь, позбавленим волі і т. ін. Татари саме посідали в лісі полуднувати, далеко спереду поставили варту. От той парубок і попався їм у руки (Легенди..); — А чи він би тебе пожалів, коли б ти йому тоді в руки попався? (О. Гончар); Він більш за все потерпає, аби не попасти в руки своїх колишніх поплічників (І. Головченко і О. Мусієнко); За кожного спійманого прибережні козаки діставали плату. Сотки [сотні], тисячі нещасних [втікачів] попадалися до рук козакам (М. Коцюбинський).

2. Опинитися в чиємусь розпорядженні, в залежності від когось. Стефко бачив, як брати попалися в руки господаря (І. Франко); [Анна:] Я знаю! ви надіялись на те, .. що ганьбою підбита, я з одчаю до рук вам попаду, як легка здобич? (Леся Українка).

3. Бути в чиємусь користуванні, у когось. Наша книжка як попадеться у їх руки, то вони аж репетують та хвалять те, що найпоганше (Т. Шевченко); У Ваші руки попалися перші мої роботи (М. Коцюбинський). попа́сти у ві́рні ру́ки. Він накрив рукавом листівку, потягнув її до себе і шаснув рукою в кишеню. “Значить, у вірні руки попала листівка”, раділа Тамара (А. Хижняк).