-1-
іменник жіночого роду, істота
(орлиця) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний вірли́ця вірли́ці
родовий вірли́ці вірли́ць
давальний вірли́ці вірли́цям
знахідний вірли́цю вірли́ці, вірли́ць
орудний вірли́цею вірли́цями
місцевий на/у вірли́ці на/у вірли́цях
кличний вірли́це вірли́ці

Словник синонімів

ОРЛИ́ЦЯ (самиця орла), ВІРЛИ́ЦЯфольк.У небі ясному кружляє орлиця (О. Гончар); Давала тінь йому вірлиця, Лизав криваві рани вовк (П. Грабовський).