-1-
іменник чоловічого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний віри́тель віри́телі
родовий віри́теля віри́телів
давальний віри́телеві, віри́телю віри́телям
знахідний віри́теля віри́телів
орудний віри́телем віри́телями
місцевий на/у віри́телеві, віри́телю, віри́телі на/у віри́телях
кличний віри́телю віри́телі

Словник синонімів

КРЕДИТО́Р, ПОЗИКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧА́ЙЛОрозм.,ВІРИ́ТЕЛЬзаст.Така вже звичка була у пана, ховатися від своїх кредиторів (Я. Качура); Умить стали йому перед очі всі його вірителі.. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе (А. Крушельницький).