ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ], ЗДОРО́ВИТИрозм., ГРАТУЛЮВА́ТИкому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев. урочисто); САЛЮТУВА́ТИ (урочисто - пострілами). - Док.: привіта́ти, повіта́тирозм. поздоро́вити, уклони́тися[вклони́тися], повіншува́ти. - Ти прийнятий [в інститут]! З чим тебе й вітаю (О. Гончар); Кожний господар поздоровляв молодих (І. Нечуй-Левицький); Семен повітав війта так ласкаво, що трохи по руках не цілував (Л. Мартович); Прохає він своїх товаришів, як будуть повертати у край рідний, уклонитися від нього отцю-неньці й вірній дружині... (М. Коцюбинський); - Здоровлю тебе з святом, Миколо Максимів... - тихо говорить дівчина (В. Бабляк); - Пане директоре! Я зложив іспит! - зачав Іванський радісним голосом. - А! Гратулюю вам! - промовив Дорко також радісним голосом (О. Маковей); Віншують гості, подарунки виймають (Леся Українка).