до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. [Павло:] Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. [Павло:] Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. [Павло:] Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. [Павло:] Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

під ві́ник (під ві́ничок). Повністю, до кінця. То пан завжди давав рощот [розрахунок], а тепер хлібороби дали панові рощот. Та ще як дали! За одну ніч підчистили пана, і комори, і обори під віничок — забрали все в нього (М. Стельмах).

скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую... — Та в такий же то й думка завести, — жартує Чіпка (Панас Мирний); А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні… (А. Головко).

почеса́ти бере́зовим ві́ником кого. Побити, відшмагати кого-небудь різками. — Он учора нахвалялись [пані], що як ще раз ви будете отак зачісані, то мене на конюшню одішлють. — А то ж задля чого? — зацікавившись, допитуюся я.— Щоб конюх Тришка березовим віником почесав (Панас Мирний).

скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую... — Та в такий же то й думка завести, — жартує Чіпка (Панас Мирний); А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні… (А. Головко).

хоч ві́ником мети́. Нема нікого, нічого, зовсім порожньо десь. Пусто було і на Ринковій площі, хоч мети віником (П. Козланюк).

до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. [Павло:] Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. [Павло:] Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. [Павло:] Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

до нови́х (зеле́них, тре́тіх, сьо́мих) ві́ників, зі сл. пам’ята́ти, зга́дувати і под. Дуже довго, тривалий період. [Павло:] Ну, стружіть, ноги, прудчіш, — бо як доженуть, то всиплють таких, що й до нових віників згадуватиму!.. (М. Кропивницький); Щось забули ви, Маркіяне Левковичу, про мене, сиротину. Мабуть, до нових віників доведеться все виглядати (Л. Гроха); Тож і виклич його до свого кабінету, постав перед собою, висповідай так, щоб до зелених віників пам’ятав (М. Ю. Тарновський); — Який Сашко? — аж звився хлопець.— Сашко Глушак? От наб’ю я йому морду, щоб не ліз у чужі справи, так і ти, і він до сьомих віників не забудете (В. Собко); // На тривалий час; надовго. — Але ж ми, Настечко, добре йому дали — до нових віників запам’ятає! — втішає її братик (М. Стельмах); Макуха запевняв, що боятися нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса [до лісу] з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

під ві́ник (під ві́ничок). Повністю, до кінця. То пан завжди давав рощот [розрахунок], а тепер хлібороби дали панові рощот. Та ще як дали! За одну ніч підчистили пана, і комори, і обори під віничок — забрали все в нього (М. Стельмах).

скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую... — Та в такий же то й думка завести, — жартує Чіпка (Панас Мирний); А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні… (А. Головко).

почеса́ти бере́зовим ві́ником кого. Побити, відшмагати кого-небудь різками. — Он учора нахвалялись [пані], що як ще раз ви будете отак зачісані, то мене на конюшню одішлють. — А то ж задля чого? — зацікавившись, допитуюся я.— Щоб конюх Тришка березовим віником почесав (Панас Мирний).

скуштува́ти (покуштува́ти) ві́ника (ки́я, лози́ни, рі́зок, нагаї́в і т. ін.). Бути побитим чим-небудь. Хоч і горілкою мати витерли, і чаєм з липовим цвітом напоїли, та проте довелося і віника скуштувати, і в кутку постояти (Остап Вишня); — Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую... — Та в такий же то й думка завести, — жартує Чіпка (Панас Мирний); А що різок покуштують, так усі — нехай уже будуть певні… (А. Головко).

хоч ві́ником мети́. Нема нікого, нічого, зовсім порожньо десь. Пусто було і на Ринковій площі, хоч мети віником (П. Козланюк).