ВОЛО́ГА (рідина, яка конденсується на чомусь, міститься десь), ВО́ГКІСТЬ, ВІ́ЛЬГІСТЬ, ВІЛЬГО́ТА, ВІ́ЛЬГАрідше.Вона з небувалою насолодою спочатку угамувала спрагу, а тоді занурила обличчя з запаленими повіками в свіжу й холодну вологу (З. Тулуб); Мартин гладив її пахуче волосся, відчував на своїх грудях тепло її дихання, вологу сліз (А. Шиян); Вогкість зеленкуватими краплями так і висіла на них [стінах] (І. Франко); Чути, як знадвору по шибках перекочуються краплини вільгості (М. Стельмах); Спрага пече в горлі, спрага груди роздирає. Де вона, та благодатна вільга? (Н. Рибак).

ВОЛО́ГІСТЬ (наявність вологи у чомусь), ВО́ГКІСТЬ, СИ́РІСТЬ, ВІ́ЛЬГІСТЬрідше,ВІЛЬГО́ТАрідше,ВІЛЬГО́ТНІСТЬрідше,ВІ́ЛЬГАрідше.Вологість насичувала повітря (О. Гончар); Знадвору потягнуло сирістю, важким пересиченим вогкістю повітрям (В. Гжицький); Грибною вільгістю пахтить І віє листвиною (А. Малишко); Ми йдемо до нової хати. Запашна вільготність (Я. Качура); Дихнуло вільгою. - Знать, близько болотистий луг (П. Дорошко).