-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив вікува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   віку́ймо
2 особа віку́й віку́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа вікува́тиму вікува́тимемо, вікува́тимем
2 особа вікува́тимеш вікува́тимете
3 особа вікува́тиме вікува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа віку́ю віку́ємо, віку́єм
2 особа віку́єш віку́єте
3 особа віку́є віку́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
віку́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. вікува́в вікува́ли
жін. р. вікува́ла
сер. р. вікува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
вікува́вши

Словник синонімів

ЖИ́ТИ (бути живим), ІСНУВА́ТИ, ЖИВОТІ́ТИзаст.;ЗДРА́СТУВАТИ, ДИ́ХАТИрозм. (бути живим і здоровим); ВІКУВА́ТИ, ПОЖИВА́ТИрозм. (проживати свій вік). Недовго жив він на віку (В. Сосюра); Тільки пострілами міг він окликнутись до живих, дати їм знати про себе, що він є, існує, живе (О. Гончар); - Я буду любити тебе довіку, доки стоятиме земля, животітимуть люди.., - сказав Громовик (І. Нечуй-Левицький); [Семен:] Що ж бабуся твоя, чи здрастують ще? (М. Кропивницький); Навіть задумую.. їхати на.. купелі весною. Як можу, так і кручу, аби ще дихати (В. Стефаник); - Лучче мені вмерти, як без неї вікувати (Марко Вовчок); Пархоме, не мудруй!.. Що викувала вже зозуля - поживай! А більше - шкода, що й бажаєш... (П. Гулак-Артемовський).
ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИзі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯрозм.,ПОЖИВА́ТИрозм.,ЖИ́ТИСЯбезос., розм., ПОВО́ДИТИСЯбезос., розм. - Док.: прожи́ти, провести́, звікува́ти, пробу́ти, пожи́ти, повести́ся. Їж хліб з сіллю, з водою, живи правдою святою (прислів’я); - Ні, моя ясочко, проживай веселою (Марко Вовчок); Більшу половину життя Олександр Павлович взагалі провів у наукових подорожах (Я. Гримайло); Ти ж ще молода, при здоров’ї.. Хіба.. так удовицею й вікуватимеш? (Є. Кравченко); Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (С. Чорнобривець); Тесть був чоловік небагатий, але мався трохи ліпше, ніж мій небіжчик батько (І. Муратов); [Чумакова мати:] Добрий вечір, стара ненько, Чи здорова поживаєш? (С. Руданський); Жилося Давидові хоч і тяжко, але весело (М. Стельмах); В Петербурзі їй поводилось не зле (Леся Українка).

Словник антонімів

ЖИТИ УМИРАТИ
Існувати, бути живим, вікувати, (погано) животіти, бідувати. Припиняти життя, уроч. відійти, спочити, (раптово) загинути, полягти, (знижене) сконати.
Житиумирати без води, без їжі, без повітря. Житиумерти з батьком, з братом, з дочкою, з жінкою, з сином, з сусідами; біля батька, біля брата, біля дочки, біля жінки, біля сина, біля сусідів, серед близьких, серед ворогів, серед друзів; без близьких, без друзів, без рідних; як люди; в готелі, в квартирі, в місті, в країні, за річкою, над Дніпром. Бажати, прагнути, хотіти житиумирати; довго, з насолодою, з радістю, безтурботно, без труднощів, енергійно, захоплено, кілька днів, років, коротко, мало, непомітно, спокійно житипомерти легко, нагло, несподівано, швидко. Житиумирати в ім’я чого-н.
Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, й мре, й оживає (Т. Шевченко);   Наш батько - з тих, що умирали перші, А Гриць Бобренко - з тих, що хочуть жить (Л. Костенко).  Левку, тож так живи, тож так умри, щоб ніколи не вмерти (В. Сологуб). Чоловік так як муха: сьогодні живе, а завтра вмре. Скільки не живу, а помирати доведеться (Народні прислів’я).
Оживати ~ помирати; вікувати ~ відійти //спочити, животіти ~ сконати, жити ~ загинути //полягти Пор. ще: ЖИВИЙ ~ МЕРТВИЙ, ЖИТТЯ ~ СМЕРТЬ, НАРОДЖУВАТИСЯ ~ УМИРАТИ

Словник фразеологізмів

вік вікува́ти / звікува́ти. 1. де. Жити де-небудь усе життя. — Тільки в мене й роду, що був син. А я одна вік свій звікувала у своїй хаті (І. Нечуй-Левицький); — Е-е,— скрипів Галатин,—  перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Є. Гуцало). віки́ вікува́ти. А він таки собі подумав, що тут йому віки вікувати (А. Крушельницький).

2. ким. Бути, працювати ким-небудь усе життя. Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (О. Донченко).

вік вікува́ти / звікува́ти. 1. де. Жити де-небудь усе життя. — Тільки в мене й роду, що був син. А я одна вік свій звікувала у своїй хаті (І. Нечуй-Левицький); — Е-е,— скрипів Галатин,—  перебратись не штука. А тільки ж я вік свій тут звікував (Є. Гуцало). віки́ вікува́ти. А він таки собі подумав, що тут йому віки вікувати (А. Крушельницький).

2. ким. Бути, працювати ким-небудь усе життя. Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (О. Донченко).