-1-
іменник середнього роду
(дишель)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний війя́ війя́
родовий війя́ війї́в
давальний війю́ війя́м
знахідний війя́ війя́
орудний війя́м війя́ми
місцевий на/у війї́, війю́ на/у війя́х
кличний війя́* війя́*

Словник синонімів

ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛОдіал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕзаст. (в упряжі плуга між двома парами волів). Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (В. Стефаник); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Дишло поламане, збруя порвана (О. Гончар); Запрягали коняку до привода кінної молотарки, коняка ходила по колу, тягла вирло (Ю. Яновський); Правлячи війям, Дмитро здає назад воли (М. Стельмах); Старий Кажан, схопивши дубове війце,.. з силою махнув ним у повітрі (І. Цюпа).