-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний візни́к візники́
родовий візника́ візникі́в
давальний візнико́ві, візнику́ візника́м
знахідний візника́ візникі́в
орудний візнико́м візника́ми
місцевий на/у візнико́ві, візнику́ на/у візника́х
кличний візнику́ візники́

Словник синонімів

ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК[БЕНДЮ́ЖНИК]розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИКрозм., ВІЗНИ́ЦЯзаст., ВІЗНИ́ЧИЙзаст., ФУ́РМАНзаст., ХУ́РМАНзаст., ЗБІРЖА́Кзаст., ЗБІ́РЖАзаст., ЗБІРЖА́НИКзаст., МАШТАЛІ́Рзаст., БАЛАГУ́ЛАзаст., ФІ́РМАНдіал., ВІЗНИ́КАдіал.; ДРОГА́ЛЬдіал. (той, хто перевозить вантажі на дрогах). - Чи повезете мене до села оце зараз? - спитав я візника. - А чом же?.. До вечора вже й на місці будете, - говорив погонич (І. Нечуй-Левицький); Кучери позлазили з козел, дехто підійшов до знайомих (Панас Мирний); Биндюжник з дровами прямує до центру міста (П. Панч); - Тпрр! - спинив несподівано візниця коней (Л. Яновська); Фурман гукнув на коней, тарантас виїхав з брами (Л. Дмитерко); Хурман порався з фаетоном (М. Коцюбинський); Наум зараз шатнувсь, найняв збіржаника (Г. Квітка-Основ’яненко); Туго натягує віжки машталір (М. Олійник); Заплатив балагулі й привіз доктора з міста (П. Козланюк); Правив візника плечастий, усатий (Марко Вовчок).