-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відірва́тися, відірва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відірві́мося, відірві́мось, відірві́мся
2 особа відірви́ся, відірви́сь відірві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відірву́ся, відірву́сь відірвемо́ся, відірвемо́сь, відірве́мся
2 особа відірве́шся відірвете́ся, відірвете́сь
3 особа відірве́ться відірву́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відірва́вся, відірва́всь відірва́лися, відірва́лись
жін.р. відірва́лася, відірва́лась
сер.р. відірва́лося, відірва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відірва́вшись

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене - переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). - Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час - достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба [ластівці] зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).
ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯперев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв’язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). - Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); - Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).

Словник фразеологізмів

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

Словник відмінків

Інфінітив відірва́тися, відірва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відірві́мося, відірві́мось, відірві́мся
2 особа відірви́ся, відірви́сь відірві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відірву́ся, відірву́сь відірвемо́ся, відірвемо́сь, відірве́мся
2 особа відірве́шся відірвете́ся, відірвете́сь
3 особа відірве́ться відірву́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відірва́вся, відірва́всь відірва́лися, відірва́лись
жін.р. відірва́лася, відірва́лась
сер.р. відірва́лося, відірва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відірва́вшись

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене - переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). - Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час - достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба [ластівці] зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).
ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯперев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв’язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). - Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); - Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).

Словник фразеологізмів

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).

відрива́тися / відірва́тися від життя́ (від землі́). Втрачати почуття реальності. [Хоменко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (З. Мороз); Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Н. Рибак); Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Олійник).