-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відімща́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відімща́ймо |
| 2 особа | відімща́й | відімща́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відімща́тиму | відімща́тимемо, відімща́тимем |
| 2 особа | відімща́тимеш | відімща́тимете |
| 3 особа | відімща́тиме | відімща́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відімща́ю | відімща́ємо, відімща́єм |
| 2 особа | відімща́єш | відімща́єте |
| 3 особа | відімща́є | відімща́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відімща́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відімща́в | відімща́ли |
| жін. р. | відімща́ла |
| сер. р. | відімща́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відімща́вши |
Словник синонімів
МСТИ́ТИСЯ над ким, на кому і без додатка (здійснювати помсту над кимсь), МСТИ́ТИ кому і без додатка, ПОМЩА́ТИСЯ кому, ВІДОМЩА́ТИ [ВІДІМЩА́ТИ] кому; РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ з ким, ПЛАТИ́ТИ кому (зводити рахунки з кимсь). - Док.: помсти́тися, помсти́ти, відомсти́ти [відімсти́ти], розплати́тися, відплати́ти, поквита́тися [поквитува́тися] з ким порахува́тися з ким розм. Тоді в нього в руках був надійний автомат, він міг мститися і мстився за своїх батьків нещадно (В. Собко); За тяжкі, глибокі рани дорогої сторони мстили наші партизани (М. Упеник); Розбитий храм Встає живий в моїй уяві І кличе знов в бої криваві Помстити лютим ворогам (О. Олесь); Десь недалеко ходив по бойових шляхах великий танк, помщався за Явдокимових синів (Л. Первомайський); Тричі ходив з отаманом Воювати з бусурманом, За батенька відомщати, За нещасну рідну мати, За сестрицину недолю, За свою сирітську долю (М. Костомаров); Як тільки ця територія була зайнята ворогами, вирушив [Джмелик] у Троянівку, щоб розплатитися за свої кривди (Григорій Тютюнник); Вперед пішли солдати, і зім’яли ворожу силу, й відплатили гідно За смерть сестри (М. Рильський); Мені дуже б хотілося допомогти вам поквитатися із бандою провокаторів (І. Головченко і О. Мусієнко).
Словник відмінків
| Інфінітив | відімща́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відімща́ймо |
| 2 особа | відімща́й | відімща́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відімща́тиму | відімща́тимемо, відімща́тимем |
| 2 особа | відімща́тимеш | відімща́тимете |
| 3 особа | відімща́тиме | відімща́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відімща́ю | відімща́ємо, відімща́єм |
| 2 особа | відімща́єш | відімща́єте |
| 3 особа | відімща́є | відімща́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| відімща́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відімща́в | відімща́ли |
| жін. р. | відімща́ла |
| сер. р. | відімща́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| відімща́вши |
Словник синонімів
МСТИ́ТИСЯ над ким, на кому і без додатка (здійснювати помсту над кимсь), МСТИ́ТИ кому і без додатка, ПОМЩА́ТИСЯ кому, ВІДОМЩА́ТИ [ВІДІМЩА́ТИ] кому; РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ з ким, ПЛАТИ́ТИ кому (зводити рахунки з кимсь). - Док.: помсти́тися, помсти́ти, відомсти́ти [відімсти́ти], розплати́тися, відплати́ти, поквита́тися [поквитува́тися] з ким порахува́тися з ким розм. Тоді в нього в руках був надійний автомат, він міг мститися і мстився за своїх батьків нещадно (В. Собко); За тяжкі, глибокі рани дорогої сторони мстили наші партизани (М. Упеник); Розбитий храм Встає живий в моїй уяві І кличе знов в бої криваві Помстити лютим ворогам (О. Олесь); Десь недалеко ходив по бойових шляхах великий танк, помщався за Явдокимових синів (Л. Первомайський); Тричі ходив з отаманом Воювати з бусурманом, За батенька відомщати, За нещасну рідну мати, За сестрицину недолю, За свою сирітську долю (М. Костомаров); Як тільки ця територія була зайнята ворогами, вирушив [Джмелик] у Троянівку, щоб розплатитися за свої кривди (Григорій Тютюнник); Вперед пішли солдати, і зім’яли ворожу силу, й відплатили гідно За смерть сестри (М. Рильський); Мені дуже б хотілося допомогти вам поквитатися із бандою провокаторів (І. Головченко і О. Мусієнко).