відімчати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відімча́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відімчі́мо, відімчі́м | |
2 особа | відімчи́ | відімчі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відімчу́ | відімчимо́, відімчи́м |
2 особа | відімчи́ш | відімчите́ |
3 особа | відімчи́ть | відімча́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відімча́в | відімча́ли |
жін.р. | відімча́ла | |
сер.р. | відімча́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відімча́вши |
Інфінітив | відімча́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відімчі́мо, відімчі́м | |
2 особа | відімчи́ | відімчі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відімчу́ | відімчимо́, відімчи́м |
2 особа | відімчи́ш | відімчите́ |
3 особа | відімчи́ть | відімча́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відімча́в | відімча́ли |
жін.р. | відімча́ла | |
сер.р. | відімча́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відімча́вши |