-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відійма́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | відійма́ймо |
2 особа | відійма́й | відійма́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | відійма́тиму | відійма́тимемо, відійма́тимем |
2 особа | відійма́тимеш | відійма́тимете |
3 особа | відійма́тиме | відійма́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | відійма́ю | відійма́ємо, відійма́єм |
2 особа | відійма́єш | відійма́єте |
3 особа | відійма́є | відійма́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
відійма́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | відійма́в | відійма́ли |
жін. р. | відійма́ла |
сер. р. | відійма́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
відійма́вши |
Словник синонімів
ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). - Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, зага́рбати розм. ви́лучити, реквізува́ти, ви́дерти, ви́драти, ви́рвати, ви́хопити, ви́хватити. Я відібрав у хлопців три гранати (Ю. Яновський); [Нефіса:] Тепер же Меценат не забирає ніяких наших скарбів силоміць (Леся Українка); Чи принесе Галя від тітки яку іграшку - Василь зараз відніме (Панас Мирний); [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (О. Стороженко); - Директива прийшла, щоб хуторян усіх перетрусити, вогнестрільну й холодну зброю вилучити (О. Гончар); - Прошу. Сідайте. А цю штучку, - Гальванеску сердито потрусив біноклем, - я змушений реквізувати (Ю. Смолич); Видирали [пани] Коваленкові карту [голосування], пхали другу,.. але Коваленко не подався (Лесь Мартович); Маруся кинулась виривати своє відро з її рук (І. Нечуй-Левицький).
ВІДБИРА́ТИ (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів і т. ін.), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ. - Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, позба́вити. П’яний собі розум відбирає (приказка); - Забрали силу [фабриканти], випили кров, та й став непотрібний (М. Коцюбинський); - За що в мене душу віднімаєте?.. Не можу без вашої Марусі жити! (Г. Квітка-Основ’яненко); Що залишиться їй, коли позбавить себе навіть своїх мрій? (Ірина Вільде).