відізватися 1

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відізва́тися, відізва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відізві́мося, відізві́мось, відізві́мся
2 особа відізви́ся, відізви́сь відізві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відізву́ся, відізву́сь відізвемо́ся, відізвемо́сь, відізве́мся
2 особа відізве́шся відізвете́ся, відізвете́сь
3 особа відізве́ться відізву́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відізва́вся, відізва́всь відізва́лися, відізва́лись
жін.р. відізва́лася, відізва́лась
сер.р. відізва́лося, відізва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відізва́вшись

Словник синонімів

ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯрідше. - Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. активно втручався в навколишню дійсність, відгукувався на гострі актуальні проблеми часу (з журналу); Ні про кого.. він [І. Франко] не відзивався з такою любов’ю.., як про Чернишевського (з журналу); Кобзарі відкликаються також на міжнародні події (з журналу).
ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Він постукав кулаком у двері, але ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник); - Ти спиш? - спитала стара. Онисько, хоч і не спав, - не обзивався (Панас Мирний); - Хто є? - гукав Данило, обходячи подвір’я, заглядаючи у вікна. Ніхто не озивався (Ю. Яновський); Фурман потиху гукнув у темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (О. Досвітній); Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (А. Головко); - Чи тут є хто? - відхиляючи двері в курінь, спитався один з товаришів. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук - віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відлу́нити, відлу́нитися, відби́тися, відда́ти, відда́тися, відгукну́ти, відгукну́тися, відізва́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Слово, повторене тисячоусто, В горах і долах відлунює густо (А. Малишко); А над рікою ще довго відлунювалися.. дівочі голоси (С. Чорнобривець); Постріли подвійною луною відбивалися межи гір (О. Досвітній); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (М. Бажан); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко й виразно (Григорій Тютюнник); Гунява луна.. дерев’яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (С. Васильченко); Говорив увесь час він.. Кожне слово ніби відгукувалось луною в соборі (Ю. Яновський); Він як подасть голос з долини - далеко в горах окликнеться (С. Чорнобривець).

Словник фразеологізмів

віділлю́ться (відізву́ться) сльо́зи кому. Хто-небудь буде покараний за заподіяне комусь зло. [Молодиця:] Бог дасть — подавиться [Храпко] колись!.. Подавиться! Віділлються йому сирітські сльози (Панас Мирний).

Словник відмінків

Інфінітив відізва́тися, відізва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відізві́мося, відізві́мось, відізві́мся
2 особа відізви́ся, відізви́сь відізві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відізву́ся, відізву́сь відізвемо́ся, відізвемо́сь, відізве́мся
2 особа відізве́шся відізвете́ся, відізвете́сь
3 особа відізве́ться відізву́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відізва́вся, відізва́всь відізва́лися, відізва́лись
жін.р. відізва́лася, відізва́лась
сер.р. відізва́лося, відізва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відізва́вшись

Словник синонімів

ВІДГУ́КУВАТИСЯ (виражати своє ставлення до якихось подій, осіб, явищ і т. ін.), ВІДЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯрідше. - Док.: відгукну́тися, відізва́тися, озва́тися, відкли́кнутися. М. Куліш.. активно втручався в навколишню дійсність, відгукувався на гострі актуальні проблеми часу (з журналу); Ні про кого.. він [І. Франко] не відзивався з такою любов’ю.., як про Чернишевського (з журналу); Кобзарі відкликаються також на міжнародні події (з журналу).
ВІДЗИВА́ТИСЯ (відповідати на чий-небудь поклик, звертання тощо), ОБЗИВА́ТИСЯ, ОЗИВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відізва́тися, обізва́тися, озва́тися, відгукну́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Він постукав кулаком у двері, але ніхто не відзивався (Григорій Тютюнник); - Ти спиш? - спитала стара. Онисько, хоч і не спав, - не обзивався (Панас Мирний); - Хто є? - гукав Данило, обходячи подвір’я, заглядаючи у вікна. Ніхто не озивався (Ю. Яновський); Фурман потиху гукнув у темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (О. Досвітній); Огиренко Ілька погукав надворі, але він не відкликався (А. Головко); - Чи тут є хто? - відхиляючи двері в курінь, спитався один з товаришів. Звідти не окликався ніхто (Панас Мирний).
ВІДЛУ́НЮВАТИ (про звук - віддаватися луною), ВІДЛУ́НЮВАТИСЯ, ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ВІДДАВА́ТИСЯ, ВІДГУ́КУВАТИ, ВІДГУ́КУВАТИСЯ, ВІДЗИВА́ТИСЯ, ВІДКЛИКА́ТИСЯ, ОКЛИКА́ТИСЯрозм. - Док.: відлу́нити, відлу́нитися, відби́тися, відда́ти, відда́тися, відгукну́ти, відгукну́тися, відізва́тися, відкли́кнутися, окли́кнутися. Слово, повторене тисячоусто, В горах і долах відлунює густо (А. Малишко); А над рікою ще довго відлунювалися.. дівочі голоси (С. Чорнобривець); Постріли подвійною луною відбивалися межи гір (О. Досвітній); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (М. Бажан); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко й виразно (Григорій Тютюнник); Гунява луна.. дерев’яними словами одгукувала з усіх боків чужі слова (С. Васильченко); Говорив увесь час він.. Кожне слово ніби відгукувалось луною в соборі (Ю. Яновський); Він як подасть голос з долини - далеко в горах окликнеться (С. Чорнобривець).

Словник фразеологізмів

віділлю́ться (відізву́ться) сльо́зи кому. Хто-небудь буде покараний за заподіяне комусь зло. [Молодиця:] Бог дасть — подавиться [Храпко] колись!.. Подавиться! Віділлються йому сирітські сльози (Панас Мирний).