відігнути 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відігну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відігні́мо, відігні́м
2 особа відігни́ відігні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відігну́ відігнемо́, відігне́м
2 особа відігне́ш відігнете́
3 особа відігне́ відігну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відігну́в відігну́ли
жін.р. відігну́ла
сер.р. відігну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
віді́гнутий
Безособова форма
віді́гнуто
Дієприслівник
відігну́вши