відівчитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
(відучитися) [рідко]

Словник відмінків

Інфінітив відівчи́тися, відівчи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відівчі́мося, відівчі́мось, відівчі́мся
2 особа відівчи́ся, відівчи́сь відівчі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відівчу́ся, відівчу́сь відівчимо́ся, відівчимо́сь, відівчи́мся
2 особа відівчи́шся відівчите́ся, відівчите́сь
3 особа відівчи́ться відівча́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відівчи́вся, відівчи́всь відівчи́лися, відівчи́лись
жін.р. відівчи́лася, відівчи́лась
сер.р. відівчи́лося, відівчи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відівчи́вшись