відівчитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(відучитися) [рідко]
Словник відмінків
Інфінітив | відівчи́тися, відівчи́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відівчі́мося, відівчі́мось, відівчі́мся | |
2 особа | відівчи́ся, відівчи́сь | відівчі́ться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відівчу́ся, відівчу́сь | відівчимо́ся, відівчимо́сь, відівчи́мся |
2 особа | відівчи́шся | відівчите́ся, відівчите́сь |
3 особа | відівчи́ться | відівча́ться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відівчи́вся, відівчи́всь | відівчи́лися, відівчи́лись |
жін.р. | відівчи́лася, відівчи́лась | |
сер.р. | відівчи́лося, відівчи́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відівчи́вшись |