-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | від’є́днувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | від’є́днуймо |
2 особа | від’є́днуй | від’є́днуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | від’є́днуватиму | від’є́днуватимемо, від’є́днуватимем |
2 особа | від’є́днуватимеш | від’є́днуватимете |
3 особа | від’є́днуватиме | від’є́днуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | від’є́дную | від’є́днуємо, від’є́днуєм |
2 особа | від’є́днуєш | від’є́днуєте |
3 особа | від’є́днує | від’є́днують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
від’є́днуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | від’є́днував | від’є́днували |
жін. р. | від’є́днувала |
сер. р. | від’є́днувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
від’є́днуваний |
Безособова форма |
від’є́днувано |
Дієприслівник |
від’є́днувавши |
Словник синонімів
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.
Словник відмінків
Інфінітив | від’є́днувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | від’є́днуймо |
2 особа | від’є́днуй | від’є́днуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | від’є́днуватиму | від’є́днуватимемо, від’є́днуватимем |
2 особа | від’є́днуватимеш | від’є́днуватимете |
3 особа | від’є́днуватиме | від’є́днуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | від’є́дную | від’є́днуємо, від’є́днуєм |
2 особа | від’є́днуєш | від’є́днуєте |
3 особа | від’є́днує | від’є́днують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
від’є́днуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | від’є́днував | від’є́днували |
жін. р. | від’є́днувала |
сер. р. | від’є́днувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
від’є́днуваний |
Безособова форма |
від’є́днувано |
Дієприслівник |
від’є́днувавши |
Словник синонімів
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.