-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив від’єдна́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   від’єдна́ймо
2 особа від’єдна́й від’єдна́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа від’єдна́ю від’єдна́ємо, від’єдна́єм
2 особа від’єдна́єш від’єдна́єте
3 особа від’єдна́є від’єдна́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. від’єдна́в від’єдна́ли
жін.р. від’єдна́ла
сер.р. від’єдна́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
від’є́днаний
Безособова форма
від’є́днано
Дієприслівник
від’єдна́вши

Словник синонімів

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв’язок, зв’язки між ким-, чим-небудь),ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД’Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИрідше,ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИрідше,ВІДОСО́БЛЮВАТИрідше. - Док.: відокре́мити, ізолюва́ти, відділи́ти, від’єдна́ти, відлучи́ти, відірва́ти, відколо́ти, відгороди́ти, відосо́бити. Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко); Він [письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Ю. Смолич); Не відділяймо слова від діла (М. Коцюбинський); - Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський); Не відривати теорії від практики; Натиск на неї [церкву] мав полягати в тому, щоб відколоти від релігійної громади сотню чоловік (І. Микитенко); Не відособлювати громадську роботу від господарської.