-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив від’юстирува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   від’юстиру́ймо
2 особа від’юстиру́й від’юстиру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа від’юстиру́ю від’юстиру́ємо, від’юстиру́єм
2 особа від’юстиру́єш від’юстиру́єте
3 особа від’юстиру́є від’юстиру́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. від’юстирува́в від’юстирува́ли
жін.р. від’юстирува́ла
сер.р. від’юстирува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
від’юстиро́ваний
Безособова форма
від’юстиро́вано
Дієприслівник
від’юстирува́вши
Інфінітив від’юстирува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   від’юстиру́ймо
2 особа від’юстиру́й від’юстиру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа від’юстиру́ю від’юстиру́ємо, від’юстиру́єм
2 особа від’юстиру́єш від’юстиру́єте
3 особа від’юстиру́є від’юстиру́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. від’юстирува́в від’юстирува́ли
жін.р. від’юстирува́ла
сер.р. від’юстирува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
від’юстиро́ваний
Безособова форма
від’юстиро́вано
Дієприслівник
від’юстирува́вши