відьма 1

-1-
іменник жіночого роду, істота
* Але: дві, три, чотири ві́дьми

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ві́дьма ві́дьми́
родовий ві́дьми ві́дьо́м
давальний ві́дьмі ві́дьма́м
знахідний ві́дьму ві́дьо́м
орудний ві́дьмою ві́дьма́ми
місцевий на/у ві́дьмі на/у ві́дьма́х
кличний ві́дьмо ві́дьми́

Словник синонімів

ВІ́ДЬМА (за народним повір’ям - зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). - Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Нечуй-Левицький); Раз убили брати дику козу, а то не коза була - то була дочка баби-яги (казка); Всього б там угледів... От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі Їздить без коня... (П. Грабовський); - Як це ви можете знати, що вас чекає завтра? - запитав я в тітки. - Ви чаклунка чи ворожка? (Є. Гуцало); [Юліан:] Зостанься тут, а я піду до відьми-чарівниці, вона у балці тут живе, і де об чім порадюсь з нею (І. Карпенко-Карий); Прибігла фурія із пекла, Яхидніша од всіх відьом (І. Котляревський).
ВІ́ДЬМАзневажл., лайл. (про злу, сварливу або потворну жінку), МЕГЕ́РА, ЗЛЮ́КА, ГА́РПІЯ, ГАРГА́РАдіал.; БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, КАРГА́ (перев. про стару); ФУ́РІЯ (перев. про розлючену). - Щасливий ти, Якове! - казав він, - щасливий! Он твоя? - сидить... тиха та мирна... А глянь на мою? Відьма... А все-таки я її люблю (Панас Мирний); Теща малювала-ся йому страшною мегерою (П. Загребельний); - А що ти робитимеш, коли султан тебе розлюбить через оцю гарпію? (З. Тулуб); - У тебе не хазяйка - баба-яга. Я заходив уже сьогодні. Вигнала (А. Головко); Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язаться, То мусив в військо записаться (І. Котляревський); - Що вона [бабка] говорить, клята карга! - змертвілими губами прохрипів сам до себе майор (Ю. Бедзик); Несподівано розчинилися двері й висока, чорна, якась довгобраза, довгорука, довгонога фурія влетіла в хату (Л. Яновська). - Пор. злю́ка.
ЗЛЮ́КАрозм. (дуже зла, сердита людина), ЗЛЮ́ЧКАрозм.; ФУ́РІЯрозм. (зла, сварлива або розлючена жінка). Сьогодні навіть найбільші злюки мусили визнати, що дружина Погодняка виглядає чарівно (Я. Галан); [Зіна:] Злючка, потвора, носорог! І я ще, дурна, хотіла йому пробачити (І. Кочерга); Несподівано розчинилися двері й висока, чорна, якась довгобраза, довгорука, довгонога фурія влетіла в хату (Л. Яновська). - Пор. 2. ві́дьма.
ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКАзаст.,ЗНА́ТНИ́ЦЯзаст.,БА́БАзаст.,БА́БКАзаст.,ШЕПТУ́ХАзаст.,ЗНА́ХОРКА[ЗНА́ХУРКА]рідко. - Пор. 1. ві́дьма.

Словник фразеологізмів

коното́пська ві́дьма. Зла, примхлива, підступна жінка. — Десна, здається, плохенька з виду, а вдачею — конотопська відьма (Є. Гуцало).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ві́дьма ві́дьми́
родовий ві́дьми ві́дьо́м
давальний ві́дьмі ві́дьма́м
знахідний ві́дьму ві́дьо́м
орудний ві́дьмою ві́дьма́ми
місцевий на/у ві́дьмі на/у ві́дьма́х
кличний ві́дьмо ві́дьми́

Словник синонімів

ВІ́ДЬМА (за народним повір’ям - зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). - Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Нечуй-Левицький); Раз убили брати дику козу, а то не коза була - то була дочка баби-яги (казка); Всього б там угледів... От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі Їздить без коня... (П. Грабовський); - Як це ви можете знати, що вас чекає завтра? - запитав я в тітки. - Ви чаклунка чи ворожка? (Є. Гуцало); [Юліан:] Зостанься тут, а я піду до відьми-чарівниці, вона у балці тут живе, і де об чім порадюсь з нею (І. Карпенко-Карий); Прибігла фурія із пекла, Яхидніша од всіх відьом (І. Котляревський).
ВІ́ДЬМАзневажл., лайл. (про злу, сварливу або потворну жінку), МЕГЕ́РА, ЗЛЮ́КА, ГА́РПІЯ, ГАРГА́РАдіал.; БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, КАРГА́ (перев. про стару); ФУ́РІЯ (перев. про розлючену). - Щасливий ти, Якове! - казав він, - щасливий! Он твоя? - сидить... тиха та мирна... А глянь на мою? Відьма... А все-таки я її люблю (Панас Мирний); Теща малювала-ся йому страшною мегерою (П. Загребельний); - А що ти робитимеш, коли султан тебе розлюбить через оцю гарпію? (З. Тулуб); - У тебе не хазяйка - баба-яга. Я заходив уже сьогодні. Вигнала (А. Головко); Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язаться, То мусив в військо записаться (І. Котляревський); - Що вона [бабка] говорить, клята карга! - змертвілими губами прохрипів сам до себе майор (Ю. Бедзик); Несподівано розчинилися двері й висока, чорна, якась довгобраза, довгорука, довгонога фурія влетіла в хату (Л. Яновська). - Пор. злю́ка.
ЗЛЮ́КАрозм. (дуже зла, сердита людина), ЗЛЮ́ЧКАрозм.; ФУ́РІЯрозм. (зла, сварлива або розлючена жінка). Сьогодні навіть найбільші злюки мусили визнати, що дружина Погодняка виглядає чарівно (Я. Галан); [Зіна:] Злючка, потвора, носорог! І я ще, дурна, хотіла йому пробачити (І. Кочерга); Несподівано розчинилися двері й висока, чорна, якась довгобраза, довгорука, довгонога фурія влетіла в хату (Л. Яновська). - Пор. 2. ві́дьма.
ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКАзаст.,ЗНА́ТНИ́ЦЯзаст.,БА́БАзаст.,БА́БКАзаст.,ШЕПТУ́ХАзаст.,ЗНА́ХОРКА[ЗНА́ХУРКА]рідко. - Пор. 1. ві́дьма.

Словник фразеологізмів

коното́пська ві́дьма. Зла, примхлива, підступна жінка. — Десна, здається, плохенька з виду, а вдачею — конотопська відьма (Є. Гуцало).