відщіпати 1 значень

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відщіпа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відщіпа́ймо
2 особа відщіпа́й відщіпа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відщіпа́ю відщіпа́ємо, відщіпа́єм
2 особа відщіпа́єш відщіпа́єте
3 особа відщіпа́є відщіпа́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відщіпа́в відщіпа́ли
жін.р. відщіпа́ла
сер.р. відщіпа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відщіпа́вши

Словник синонімів

ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИрідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИрідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж); ВІДЩІПА́ТИ (знімаючи защіпку); ВІДКИДА́ТИ (різко). - Док.: відчини́ти, розчини́ти, відкри́ти, розкри́ти, прочини́ти, прокри́ти, відхили́ти, розчахну́ти, відщепи́ти, відщіпну́ти, відки́нути. Він довго намацував засув, поки відчинив двері (С. Чорнобривець); Пані Федора мовчки розчиняє браму (М. Стельмах); По драбині лазила дівчина, відкривала віконниці (Панас Мирний); Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, Ти у сад розкрий вікно (В. Сосюра); Прочинивши хвіртку, Семен побачив дружину (П. Кочура); Одхиляє трошки ляду, придивляється у шпарку (Леся Українка); Відхиливши дверцята, Володька привітався з машини до куми (О. Гончар); Сеспель рвучко повернувся, широко розчахнув двері (Ю. Збанацький); Відщепнула йому двері, кличе його (Г. Квітка-Основ’яненко); Одкинула двері, держить (Марко Вовчок).

Словник відмінків

Інфінітив відщіпа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відщіпа́ймо
2 особа відщіпа́й відщіпа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відщіпа́ю відщіпа́ємо, відщіпа́єм
2 особа відщіпа́єш відщіпа́єте
3 особа відщіпа́є відщіпа́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відщіпа́в відщіпа́ли
жін.р. відщіпа́ла
сер.р. відщіпа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відщіпа́вши

Словник синонімів

ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИрідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИрідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж); ВІДЩІПА́ТИ (знімаючи защіпку); ВІДКИДА́ТИ (різко). - Док.: відчини́ти, розчини́ти, відкри́ти, розкри́ти, прочини́ти, прокри́ти, відхили́ти, розчахну́ти, відщепи́ти, відщіпну́ти, відки́нути. Він довго намацував засув, поки відчинив двері (С. Чорнобривець); Пані Федора мовчки розчиняє браму (М. Стельмах); По драбині лазила дівчина, відкривала віконниці (Панас Мирний); Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, Ти у сад розкрий вікно (В. Сосюра); Прочинивши хвіртку, Семен побачив дружину (П. Кочура); Одхиляє трошки ляду, придивляється у шпарку (Леся Українка); Відхиливши дверцята, Володька привітався з машини до куми (О. Гончар); Сеспель рвучко повернувся, широко розчахнув двері (Ю. Збанацький); Відщепнула йому двері, кличе його (Г. Квітка-Основ’яненко); Одкинула двері, держить (Марко Вовчок).