відщебетати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відщебета́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відщебечі́мо, відщебечі́м | |
| 2 особа | відщебечи́ | відщебечі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відщебечу́ | відщебе́чемо, відщебе́чем |
| 2 особа | відщебе́чеш | відщебе́чете |
| 3 особа | відщебе́че | відщебе́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відщебета́в | відщебета́ли |
| жін.р. | відщебета́ла | |
| сер.р. | відщебета́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відщебета́вши | ||