відшукати 1 значень
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відшука́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відшука́ймо | |
| 2 особа | відшука́й | відшука́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відшука́ю | відшука́ємо, відшука́єм |
| 2 особа | відшука́єш | відшука́єте |
| 3 особа | відшука́є | відшука́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відшука́в | відшука́ли |
| жін.р. | відшука́ла | |
| сер.р. | відшука́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відшу́каний | ||
| Безособова форма | ||
| відшу́кано | ||
| Дієприслівник | ||
| відшука́вши | ||
Словник синонімів
Словник антонімів
| ЗНАХОДИТИ | ГУБИТИ |
| Намагатися шукати, виявляти кого-, що-н. | Втрачати щось через неуважність, недбалість, залишаючи десь кого-, що-н. |
| Знаходити ~ губити авторучку, документ, зошит, дочку, сина, книгу, річ, рукавичку, шапку; в автобусі, на базарі, надворі, на стадіоні, там, тут; вчора, минулого тижня, сьогодні; випадково, несподівано, раптом; через неуважність. | |
| Чоловік не знає, де згубить, а де - знайде (Народне прислів’я). Хіба я не крапля мала, Що світ необмежний одбила,- Лиш ґрунту свого не знайшла, Лиш крила родимі згубила (М. Рильський). | |
| Знахідка ~згуба; відшукати ~загубити, знайдений ~загублений, знахідка ~втрата Пор. ще: ЗНАХОДИТИ ~ ХОВАТИ | |