-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відшто́вхувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відшто́вхуймо
2 особа відшто́вхуй відшто́вхуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відшто́вхуватиму відшто́вхуватимемо, відшто́вхуватимем
2 особа відшто́вхуватимеш відшто́вхуватимете
3 особа відшто́вхуватиме відшто́вхуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відшто́вхую відшто́вхуємо, відшто́вхуєм
2 особа відшто́вхуєш відшто́вхуєте
3 особа відшто́вхує відшто́вхують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відшто́вхуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відшто́вхував відшто́вхували
жін. р. відшто́вхувала
сер. р. відшто́вхувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відшто́вхуваний
Безособова форма
відшто́вхувано
Дієприслівник
відшто́вхувавши

Словник синонімів

ВІДДАВА́ТИ (про вогнепальну зброю - різко штовхати під час пострілу), ВІДБИВА́ТИ, ВІДШТО́ВХУВАТИ. - Док.: відда́ти, відби́ти, відштовхну́ти. Сильно віддавали [рушниці] в плече і щоку (Т. Масенко); Автомат відбивав злегка; Під час пострілу гармату сильно відштовхувало.
ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. - Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Смолич); Замфір підняв руку, щоб відіпхнути Маріору (М. Коцюбинський); Пес качався чорним клубком по траві. Дід відкинув його чоботом, усівся біля Дороша (Григорій Тютюнник); Варвара вхопила Параску за барки, але Параска була дужча, то й відтрутила Варвару далеко від себе (Лесь Мартович); Дівчина.. рішуче відсторонила від себе Марію Степанівну (Д. Ткач).
ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИрідше. - Док.: відштовхну́ти, віддали́ти, відсторони́ти, відчужи́ти, відіпхну́ти, відки́нути. Не варто загострювати увагу на проявах сором’язливості. Це може посилити розгубленість дитини, відштовхнути її навіть від близьких людей (з газети); Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею (В. Собко); Все-таки це не так просто - з болем відсторонити кохану дівчину (О. Гуреїв); Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Ірина Вільде); І як було [Оксані] не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Яновська); Коли й мати його не благословить і відкине від себе, .. вона його не покине (Г. Квітка-Основ’яненко).
ВІДШТО́ВХУВАТИ (викликати в когось відразу, неприємні почуття своїм виглядом, поведінкою і т. ін.), ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДПИХА́ТИ. - Док.: відштовхну́ти, відверну́ти, відіпхну́ти. Його настирливість спочатку дратувала, відштовхувала (О. Донченко); Оця Марта така некрасива, що здається кожного б повинна одвертати від себе, а проте вона не то що одвертала, а завжди кожному кидалася в очі (Панас Мирний); Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць у душу і що не відпихають холодом (Леся Українка).

Словник антонімів

ПРИТЯГАТИ (ПРИТЯГУВАТИ) ВІДШТОВХУВАТИ
1. Тягнучи, переміщувати кого-, що-н. кудись, до когось, до чогось. Штовхаючи, відкидати, відсувати, переміщувати кого-, що-н. кудись, від когось, від чогось.
Притягативідштовхувати візочок, зошит, людину, ношу, парту, портфель, сина, стілець, тарілку, хулігана, човна. Притягати до берега, до грудей, до себе, до стіни ~  відштовхувати від берега, від грудей, від себе, від стіни. Притягативідштовхувати акуратно, без труднощів, відразу, впевнено, грубо, енергійно, злобно, зразу, категорично, міцно, нашвидкуруч, ніжно, обережно, повільно, раптово, різко, сильно, часто, швидко.
2. Викликати інтерес, привертати увагу до себе, зацікавлювати, манити, привертати, приваблювати, прихиляти. Викликати в когось негативні почуття до себе, відвертати від себе.
Притягати до себе ~  відштовхувати від себе дітей, клас, колектив, людей, перехожих, сусідів, учнів; (не) акуратністю, (не) ввічливістю, (не) вмінням вести себе, тримати себе, вчинками, голосом, енергією, (не) знанням, зовнішністю, настроєм, поведінкою; відразу, зразу, швидко.
Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками і не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (О. Довженко). Мати одв’язує човен і відштовхує його від берега (О. Донченко).
Притягання ~ відштовхування, притягнутий ~ відштовхнутий