-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний відшто́вхування  
родовий відшто́вхування  
давальний відшто́вхуванню  
знахідний відшто́вхування  
орудний відшто́вхуванням  
місцевий на/у відшто́вхуванні, відшто́вхуванню  
кличний відшто́вхування*  

Словник антонімів

ПРИТЯГАТИ (ПРИТЯГУВАТИ) ВІДШТОВХУВАТИ
1. Тягнучи, переміщувати кого-, що-н. кудись, до когось, до чогось. Штовхаючи, відкидати, відсувати, переміщувати кого-, що-н. кудись, від когось, від чогось.
Притягативідштовхувати візочок, зошит, людину, ношу, парту, портфель, сина, стілець, тарілку, хулігана, човна. Притягати до берега, до грудей, до себе, до стіни ~  відштовхувати від берега, від грудей, від себе, від стіни. Притягативідштовхувати акуратно, без труднощів, відразу, впевнено, грубо, енергійно, злобно, зразу, категорично, міцно, нашвидкуруч, ніжно, обережно, повільно, раптово, різко, сильно, часто, швидко.
2. Викликати інтерес, привертати увагу до себе, зацікавлювати, манити, привертати, приваблювати, прихиляти. Викликати в когось негативні почуття до себе, відвертати від себе.
Притягати до себе ~  відштовхувати від себе дітей, клас, колектив, людей, перехожих, сусідів, учнів; (не) акуратністю, (не) ввічливістю, (не) вмінням вести себе, тримати себе, вчинками, голосом, енергією, (не) знанням, зовнішністю, настроєм, поведінкою; відразу, зразу, швидко.
Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками і не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (О. Довженко). Мати одв’язує човен і відштовхує його від берега (О. Донченко).
Притягання ~ відштовхування, притягнутий ~ відштовхнутий