-1-
дієслово доконаного виду
(відгвинтити) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив відшрубува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відшрубу́ймо
2 особа відшрубу́й відшрубу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відшрубу́ю відшрубу́ємо, відшрубу́єм
2 особа відшрубу́єш відшрубу́єте
3 особа відшрубу́є відшрубу́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відшрубува́в відшрубува́ли
жін.р. відшрубува́ла
сер.р. відшрубува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відшрубо́ваний
Безособова форма
відшрубо́вано
Дієприслівник
відшрубува́вши

Словник синонімів

ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИрідко,ВІДШРУБО́ВУВАТИрідко,ВИШРУБО́ВУВАТИрідко. - Док.: ви́крутити, відкрути́ти, ви́гвинтити, відгвинти́ти, розкрути́ти, ви́вертіти, відверті́ти, відшрубува́ти, ви́шрубувати. Не слід сильно затягувати холодну свічку [на теплому двигуні машини].., її потім буде важко викрутити (з газети); Відкручувати гвинти й порушувати пломби [в телевізорі] не можна (з журналу); Той, що в погонах, зареготавсь і почав вигвинчувати шомпола (А. Головко); - За півгодини я відгвинтив покришку (О. Донченко); Піновану пляшку [Івась] виймав, шрубок одшрубував (дума).