відчутний 1 значень

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відчу́тний відчу́тна відчу́тне відчу́тні
родовий відчу́тного відчу́тної відчу́тного відчу́тних
давальний відчу́тному відчу́тній відчу́тному відчу́тним
знахідний відчу́тний відчу́тну відчу́тне відчу́тні
орудний відчу́тним відчу́тною відчу́тним відчу́тними
місцевий на/у відчу́тному, відчу́тнім на/у відчу́тній на/у відчу́тному, відчу́тнім на/у відчу́тних

Словник синонімів

ВІДЧУ́ТНИЙ (доступний для сприйняття органами чуття), ЧУ́ТНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, УЛОВИ́МИЙ[ВЛОВИ́МИЙ], УЛО́ВНИЙ. Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (В. Собко); Ледь чутний дотик пальців; Ледь помітний північний вітрець відсвіжував обличчя (З. Тулуб); Директор кинув ледь уловимий докірливий погляд на Совинського (П. Загребельний).
СИ́ЛЬНИЙ (про удар - зроблений з великою силою), ДУ́ЖИЙ, МОГУ́ТНІЙ, МОГУ́ЧИЙзаст., ПОТУ́ЖНИЙ, ВІДЧУ́ТНИЙ, ПОВНОСИ́ЛИЙ. Бійці.. на бігу вскакували в свої хиткі судна, дужими ударами весел відпихалися на глибоке (О. Гончар); Раптом дужий стусан у спину урвав мої думки (П. Колесник).

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний відчу́тний відчу́тна відчу́тне відчу́тні
родовий відчу́тного відчу́тної відчу́тного відчу́тних
давальний відчу́тному відчу́тній відчу́тному відчу́тним
знахідний відчу́тний відчу́тну відчу́тне відчу́тні
орудний відчу́тним відчу́тною відчу́тним відчу́тними
місцевий на/у відчу́тному, відчу́тнім на/у відчу́тній на/у відчу́тному, відчу́тнім на/у відчу́тних

Словник синонімів

ВІДЧУ́ТНИЙ (доступний для сприйняття органами чуття), ЧУ́ТНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, УЛОВИ́МИЙ[ВЛОВИ́МИЙ], УЛО́ВНИЙ. Ніч стала чорнильно-темною, запахи свіжого снігу, морожених трав, гнилуватого моху стали особливо відчутними (В. Собко); Ледь чутний дотик пальців; Ледь помітний північний вітрець відсвіжував обличчя (З. Тулуб); Директор кинув ледь уловимий докірливий погляд на Совинського (П. Загребельний).
СИ́ЛЬНИЙ (про удар - зроблений з великою силою), ДУ́ЖИЙ, МОГУ́ТНІЙ, МОГУ́ЧИЙзаст., ПОТУ́ЖНИЙ, ВІДЧУ́ТНИЙ, ПОВНОСИ́ЛИЙ. Бійці.. на бігу вскакували в свої хиткі судна, дужими ударами весел відпихалися на глибоке (О. Гончар); Раптом дужий стусан у спину урвав мої думки (П. Колесник).