відчужуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відчу́жуватися, відчу́жуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відчу́жуймося, відчу́жуймось | |
| 2 особа | відчу́жуйся, відчу́жуйсь | відчу́жуйтеся, відчу́жуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відчу́жуватимуся, відчу́жуватимусь | відчу́жуватимемося, відчу́жуватимемось, відчу́жуватимемся |
| 2 особа | відчу́жуватимешся | відчу́жуватиметеся, відчу́жуватиметесь |
| 3 особа | відчу́жуватиметься | відчу́жуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відчу́жуюся, відчу́жуюсь | відчу́жуємося, відчу́жуємось, відчу́жуємся |
| 2 особа | відчу́жуєшся | відчу́жуєтеся, відчу́жуєтесь |
| 3 особа | відчу́жується | відчу́жуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| відчу́жуючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | відчу́жувався, відчу́жувавсь | відчу́жувалися, відчу́жувались |
| жін. р. | відчу́жувалася, відчу́жувалась | |
| сер. р. | відчу́жувалося, відчу́жувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відчу́жувавшись | ||