-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відчу́жувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчу́жуймо
2 особа відчу́жуй відчу́жуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчу́жуватиму відчу́жуватимемо, відчу́жуватимем
2 особа відчу́жуватимеш відчу́жуватимете
3 особа відчу́жуватиме відчу́жуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відчу́жую відчу́жуємо, відчу́жуєм
2 особа відчу́жуєш відчу́жуєте
3 особа відчу́жує відчу́жують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відчу́жуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відчу́жував відчу́жували
жін. р. відчу́жувала
сер. р. відчу́жувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчу́жуваний
Безособова форма
відчу́жувано
Дієприслівник
відчу́жувавши

Словник синонімів

ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИрідше. - Док.: відштовхну́ти, віддали́ти, відсторони́ти, відчужи́ти, відіпхну́ти, відки́нути. Не варто загострювати увагу на проявах сором’язливості. Це може посилити розгубленість дитини, відштовхнути її навіть від близьких людей (з газети); Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею (В. Собко); Все-таки це не так просто - з болем відсторонити кохану дівчину (О. Гуреїв); Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Ірина Вільде); І як було [Оксані] не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Яновська); Коли й мати його не благословить і відкине від себе, .. вона його не покине (Г. Квітка-Основ’яненко).