відчужитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | відчу́житися, відчу́житись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відчу́жмося, відчу́жмось | |
2 особа | відчу́жся | відчу́жтеся, відчу́жтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відчу́жуся, відчу́жусь | відчу́жимося, відчу́жимось, відчу́жимся |
2 особа | відчу́жишся | відчу́житеся, відчу́житесь |
3 особа | відчу́житься | відчу́жаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відчу́жився, відчу́живсь | відчу́жилися, відчу́жились |
жін.р. | відчу́жилася, відчу́жилась | |
сер.р. | відчу́жилося, відчу́жилось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відчу́жившись |