відчужитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | відчу́житися, відчу́житись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відчу́жмося, відчу́жмось | |
| 2 особа | відчу́жся | відчу́жтеся, відчу́жтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відчу́жуся, відчу́жусь | відчу́жимося, відчу́жимось, відчу́жимся |
| 2 особа | відчу́жишся | відчу́житеся, відчу́житесь |
| 3 особа | відчу́житься | відчу́жаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відчу́жився, відчу́живсь | відчу́жилися, відчу́жились |
| жін.р. | відчу́жилася, відчу́жилась | |
| сер.р. | відчу́жилося, відчу́жилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| відчу́жившись | ||