відчужитися 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відчу́житися, відчу́житись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчу́жмося, відчу́жмось
2 особа відчу́жся відчу́жтеся, відчу́жтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчу́жуся, відчу́жусь відчу́жимося, відчу́жимось, відчу́жимся
2 особа відчу́жишся відчу́житеся, відчу́житесь
3 особа відчу́житься відчу́жаться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчу́жився, відчу́живсь відчу́жилися, відчу́жились
жін.р. відчу́жилася, відчу́жилась
сер.р. відчу́жилося, відчу́жилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відчу́жившись