-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відчу́жити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчу́жмо
2 особа відчу́ж відчу́жте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчу́жу відчу́жимо, відчу́жим
2 особа відчу́жиш відчу́жите
3 особа відчу́жить відчу́жать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчу́жив відчу́жили
жін.р. відчу́жила
сер.р. відчу́жило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчу́жений
Безособова форма
відчу́жено
Дієприслівник
відчу́живши

Словник синонімів

ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИрідше. - Док.: відштовхну́ти, віддали́ти, відсторони́ти, відчужи́ти, відіпхну́ти, відки́нути. Не варто загострювати увагу на проявах сором’язливості. Це може посилити розгубленість дитини, відштовхнути її навіть від близьких людей (з газети); Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею (В. Собко); Все-таки це не так просто - з болем відсторонити кохану дівчину (О. Гуреїв); Ми зустрілися серед нових умов, що мимоволі відчужували нас (Ірина Вільде); І як було [Оксані] не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? (Л. Яновська); Коли й мати його не благословить і відкине від себе, .. вона його не покине (Г. Квітка-Основ’яненко).