-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відчу́бити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчу́бмо
2 особа відчу́б відчу́бте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчу́блю відчу́бимо, відчу́бим
2 особа відчу́биш відчу́бите
3 особа відчу́бить відчу́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчу́бив відчу́били
жін.р. відчу́била
сер.р. відчу́било
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчу́блений
Безособова форма
відчу́блено
Дієприслівник
відчу́бивши
Інфінітив відчу́бити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчу́бмо
2 особа відчу́б відчу́бте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчу́блю відчу́бимо, відчу́бим
2 особа відчу́биш відчу́бите
3 особа відчу́бить відчу́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчу́бив відчу́били
жін.р. відчу́била
сер.р. відчу́било
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчу́блений
Безособова форма
відчу́блено
Дієприслівник
відчу́бивши