відчленити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відчлени́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчлені́мо, відчлені́м
2 особа відчлени́ відчлені́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчленю́ відчленимо́, відчлени́м
2 особа відчлени́ш відчлените́
3 особа відчлени́ть відчленя́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчлени́в відчлени́ли
жін.р. відчлени́ла
сер.р. відчлени́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відчлени́вши