відчинити 1 значень

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відчини́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчині́мо, відчині́м
2 особа відчини́ відчині́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчиню́ відчи́нимо, відчи́ним
2 особа відчи́ниш відчи́ните
3 особа відчи́нить відчи́нять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчини́в відчини́ли
жін.р. відчини́ла
сер.р. відчини́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчи́нений
Безособова форма
відчи́нено
Дієприслівник
відчини́вши

Словник синонімів

ВІДМИКА́ТИ (за допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене), ВІДЧИНЯ́ТИрідко,РОЗМИКА́ТИрозм. рідко,ВІДПИРА́ТИрозм. рідко. - Док.: відімкну́ти, відчини́ти, розімкну́ти, відпе́рти. Тремтячими руками він почав відмикати замок (О. Досвітній); За дверима в передпокої дзенькнув дзвоник. Потім чути - побігла Даша відчиняти двері (А. Головко); Поставив [капрал] ліхтарню на підлогу і взявся розмикати колодку (І. Франко); Нічліг тільки що одперли (А. Тесленко).
ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИрідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИрідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж); ВІДЩІПА́ТИ (знімаючи защіпку); ВІДКИДА́ТИ (різко). - Док.: відчини́ти, розчини́ти, відкри́ти, розкри́ти, прочини́ти, прокри́ти, відхили́ти, розчахну́ти, відщепи́ти, відщіпну́ти, відки́нути. Він довго намацував засув, поки відчинив двері (С. Чорнобривець); Пані Федора мовчки розчиняє браму (М. Стельмах); По драбині лазила дівчина, відкривала віконниці (Панас Мирний); Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, Ти у сад розкрий вікно (В. Сосюра); Прочинивши хвіртку, Семен побачив дружину (П. Кочура); Одхиляє трошки ляду, придивляється у шпарку (Леся Українка); Відхиливши дверцята, Володька привітався з машини до куми (О. Гончар); Сеспель рвучко повернувся, широко розчахнув двері (Ю. Збанацький); Відщепнула йому двері, кличе його (Г. Квітка-Основ’яненко); Одкинула двері, держить (Марко Вовчок).

Словник фразеологізмів

відкри́ти (відчини́ти) / відкрива́ти (відчиня́ти) две́рі для кого—чого, кому, чому. Дати кому-небудь вільний доступ кудись, можливість користуватися, займатися і т. ін. чим-небудь. Сотні і тисячі українських емігрантів порушила .. клопотання про повернення на рідну землю. І Батьківщина широко відкрила для них двері (З журналу); Стаття пролунала рішучою, науково обґрунтованою вимогою до царського уряду відкрити двері українській мові в народну школу (З журналу); // до чого. Зробити можливим що-небудь. — Лашка замислилася. Подорож у візку з гетьманами відчинила перед нею останні двері до життя світської жінки (Іван Ле).