-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив відчека́нити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відчека́ньмо
2 особа відчека́нь відчека́ньте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відчека́ню відчека́нимо, відчека́ним
2 особа відчека́ниш відчека́ните
3 особа відчека́нить відчека́нять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. відчека́нив відчека́нили
жін.р. відчека́нила
сер.р. відчека́нило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
відчека́нений
Безособова форма
відчека́нено
Дієприслівник
відчека́нивши

Словник синонімів

ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИрозм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИрозм. рідко (впевнено, переконливо). - Док.: ви́мовити, ви́голосити, проговори́ти, відкарбува́ти, відчека́нити. Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Яновський); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар); І брат з братом обнялися і проговорили Слово тихої любові (Т. Шевченко); - Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірше, ніж ти, - карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); - Демонстрацію ліквідовано,.. - сухо чеканить він (В. Собко).